Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Про це зазначив суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Микола Мазур, виступаючи з доповіддю «Кримінальне провадження щодо злочинів, пов’язаних із окупацією Криму та конфлікту на Донбасі за процедурою «in absentia»: сучасний стан і перспективи вдосконалення» під час вебінару, який відбувся 22 травня.
Спікер розповів, що процедура «in absentia» – це спеціальна процедура кримінального провадження (досудового розслідування та судового розгляду) за відсутності обвинуваченого. Вона була запроваджена Законом України від 7 жовтня 2014 року № 1689-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини».
За словами Миколи Мазура, розгляд за відсутності обвинуваченого за чинним КПК України передбачено в кількох випадках, а саме коли йдеться про:
1) видалення обвинуваченого тимчасово або на весь час судового розгляду (ч. 1 ст. 330 КПК України);
2) спрощене провадження щодо кримінальних проступків (статті 381–382 КПК України);
3) спеціальне досудове розслідування та спеціальний судовий розгляд «in absentia» (статті 297-1–297-5, ч. 3 ст. 323 КПК України).
Суддя детально розповів про мету та завдання згаданої процедури. На його думку, важко відповісти на питання, яке часто виникає: чи досягається мета запровадження процедури «in absentia», наскільки ефективним є виконання її завдань з огляду на те, що провадження здійснюється без участі особи і що вона, ймовірніше за все, не понесе реального покарання за вчинений злочин.
«Очевидно, законодавець, обираючи між ситуацією повної бездіяльності держави у випадку вчинення окремих злочинів і варіантом проведення судового розгляду без особи, вирішив, що краще зупинитися на другому варіанті, щоб досягнути кількох конкретних цілей. Зокрема, не втратити важливих доказів, забезпечити офіційний осуд держави в межах судової процедури осіб, які скоїли злочини. Надалі це може бути використано в процесах у міжнародних судах для доведення фактів агресії проти України та досягнення інших цілей», – наголосив спікер.
Тому, вважає суддя, існують певні аргументи, які вказують на користь того, що провадження за процедурою «in absentia» має право на існування. Особливо це стосується ситуацій, коли є конкретні потерпілі від тяжких злочинів, котрі домагаються справедливості через судовий розгляд і притягнення винних до відповідальності.
Разом з тим, наголосив Микола Мазур, відсутність обвинуваченого під час розгляду провадження загрожує не лише тим, що він не буде реально притягнутий до відповідальності. Це становить загрозу для його прав як обвинуваченого, гарантованих і Конституцією України, і міжнародними документами, зокрема й Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
«Отже, питання про забезпечення кримінального провадження за процедурою «in absentia» – це питання, коли на чашах терезів, з одного боку, інтереси забезпечення ефективності провадження, а з другого – право особи на справедливий судовий розгляд, яке охоплює низку прав обвинуваченого», – зауважив суддя.
Доповідач поінформував про міжнародний досвід (процес у Нідерландах щодо збиття авіалайнера рейсу МН17) і міжнародні стандарти кримінальних проваджень за процедурою «in absentia». Він ознайомив із практикою Європейського суду з прав людини щодо заочного кримінального провадження, зокрема рішенням Великої Палати ЄСПЛ від 1 березня 2006 року у справі «Сейдовіч проти Італії» (Sejdovic v. Italy) та рішенням ЄСПЛ від 12 лютого 2015 року у справі «Санадер проти Хорватії» (Sanader v. Croatia), а також із резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого».
Крім того, Микола Мазур розповів про законодавчі й практичні проблеми кримінальних проваджень за відсутності обвинувачених в Україні.
Так, за його словами, вимога щодо оголошення у міждержавний та/або міжнародний розшук на сьогодні фактично блокує цю процедуру. Механізми повідомлення про зміст обвинувачення та дату й місце судового розгляду є недосконалими і неефективними (остання адреса може бути невідома або перебувати на непідконтрольній території, проблема з повідомленням під час обміну тощо). До того ж деякі правники вважають, що положення щодо спеціального судового розгляду не поширюються на етап підготовчого засідання, тому неможливо провести таке засідання без обвинуваченого. Ще однією проблемою є неефективні механізми оскарження для обвинуваченого / засудженого.
Суддя висловив пропозиції щодо вдосконалення вказаного правового інституту. Вимогу щодо оголошення у «міждержавний та/або міжнародний розшук» можна замінити оголошенням у розшук.
Механізми повідомлення про зміст обвинувачення та дату й місце судового розгляду мають передбачати інформування не через ЗМІ, а через інтернет, а також усіма доступними засобами, включаючи месенджери, профілі в соціальних мережах, телефонні дзвінки з проведення експертизи голосу тощо. Крім того, про зміст обвинувального акта та першу дату судового засідання обвинуваченого має інформувати сторона обвинувачення, а в повідомленні має бути довідкова інформація про те, як і де дізнатися про наступні судові засідання або як зв’язатися з представниками сторони обвинувачення чи суду для реалізації своїх прав.
Варто також уточнити положення щодо підготовчого судового засідання, забезпечити ефективні механізми оскарження чи нового розгляду для обвинуваченого / засудженого, щодо якого немає переконливих даних про його своєчасне повідомлення або який доведе, що не міг скористатися правом на особисту участь чи залучення захисника за власним вибором.
Більше можна дізнатися з презентації Миколи Мазура та відеозапису вебінару за посиланням https://www.facebook.com/Ugspl/videos/1893510987449520/.
Захід організований Українською Гельсінською спілкою з прав людини спільно з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим.
_03_03.png)