Верховний Суд скасував спеціальний дозвіл на користування надрами Шевченківського родовища з метою видобування літієвих руд

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, ТОВ «Петро-Консалтінг». Позивач просив визнати протиправним і скасувати прийнятий Держгеонадрами наказ від 9 січня 2018 року, на підставі якого ТОВ «Петро-Консалтінг» був наданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 21 лютого 2018 року, а саме на видобування літієвих руд Шевченківського родовища.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. На обґрунтування скарги він зазначив, що ст. 16 Кодексу України про надра та п. 2 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів. Проте всупереч зазначеним вимогам законодавства аукціон з продажу спецдозволу на користування надрами Шевченківського родовища літієвих руд не проводився. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що ТОВ «Петро-Консалтінг» мало право на отримання оспорюваного спецдозволу без проведення аукціону відповідно до п. 8 Порядку № 615. Крім того, заступник Генерального прокурора вказав, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що зміст та обсяг матеріалів геолого-економічної переоцінки запасів літієвих руд Шевченківського родовища відповідає вимогам Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року № 865, зокрема його п. 9, оскільки така переоцінка запасів є видом робіт та досліджень, пов’язаних із геологічним вивченням надр у розумінні законодавства України про надрокористування. Однак, на думку позивача, такі висновки судів є помилковими.

Верховний Суд касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задовольнив, рішення судів попередніх інстанцій скасував та виніс нове рішення з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили, зокрема, з того, що підпунктом 1 п. 8 Порядку № 615 передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ)), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років.

На думку колегії суддів Верховного Суду, такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме підпункту 1 п. 8 Порядку № 615,  з огляду на таке.

Суд вказав, що зазначена норма Порядку № 615 передбачає дві самостійні виключні  підстави надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених складових умов кожної з підстав.

Перша підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо: а) заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ; б) заявник подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження підрахунку запасів. Друга підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин (для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ)), якщо: а) заявник за власні кошти здійснив апробацію в ДКЗ; б) за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ протягом трьох років, а в межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України – десяти років з моменту надання дозволу.

Колегія суддів зауважила, що відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827, літієві руди належать до рідкіснометалевих та рідкісноземельних металічних руд, а не до горючих корисних копалин, до яких відносять нафту і газ.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин другу підставу, передбачену підпунктом 1 п. 8 Порядку № 615, що стосується надання спеціального дозволу без проведення аукціону для нафтогазоносних надр на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу, на підставі апробації і без затвердження підрахунку запасів корисних копалин у ДКЗ до моменту отримання спеціального дозволу.

Крім того, суди не врахували, що отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону можливе лише у виключних випадках та за наявності певних умов, які прямо передбачені чинним законодавством України. Суди також не застосували вимоги Положення № 865 та Порядку № 615, обмежившись лише посиланням на Угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 21 лютого 2018 року та Програму робіт з геологічного вивчення, що є додатком до неї, якими передбачено затвердження запасів літієвих руд на Шевченківському родовищі до кінця 4 кварталу 2019 року, тобто протягом трьох років після отримання спеціального дозволу.

Верховний Суд вказав: п. 28 Положення № 865 передбачено, що надання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування корисних копалин здійснюється після державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин. Таким чином, для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування руд літію без проведення аукціону заявник має пройти декілька етапів державної експертизи, серед яких апробація є лише початковим етапом, а затвердження підрахунку (оцінки) запасів корисних копалин у ДКЗ – останнім.

Суд також звернув увагу, що відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб’єкта, який забезпечив безумовне дотримання всіх вимог законодавства у сфері надрокористування для отримання спеціального дозволу на користування надрами. Лише зазначене в сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр як національного багатства.

Колегія суддів зауважила, що видача спеціальних дозволів на використання надр через аукціон передбачає проведення процедур, які гарантують отримання від учасників такого аукціону найкращих умов, зокрема стосовно ціни дозволу, що безумовно максимально відповідатиме суспільним інтересам у розумінні ст. 13 Конституції України.

Постанова Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7696/18 (адміністративне провадження № К/9901/4452/19) –http://reyestr.court.gov.ua/Review/88810520.