Постанова КГС ВС щодо здійснення підприємницької діяльності на ринку ритуальних послуг

Товариство звернулося з позовом до Ритуальної служби про визнання укладеним договору про надання ритуальних послуг у запропонованій позивачем редакції.

Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, позов задовольнив повністю: визнав укладеним договір про надання ритуальних послуг між Товариством та Ритуальною службою у редакції, запропонованій позивачем, з дня набрання рішенням суду законної сили.

КГС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій з урахуванням такого.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Товариство є господарюючим суб’єктом, юридичною особою за законодавством України, основним видом діяльності якого відповідно до класифікації видів економічної діяльності є організування поховань і надання суміжних послуг.

Причиною виникнення спору стала відмова Ритуальної служби укласти з Товариством договір про надання ритуальних послуг.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу» надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб’єктами господарювання інших форм власності.

Пункт 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19 листопада 2003 року № 193, містить вичерпний перелік документів, які суб’єкт господарювання має подати до територіальної ритуальної служби в додатку до заяви щодо укладання договору про надання ритуальних послуг.

Типове положення зобов’язує Ритуальну службу укласти із суб’єктом господарювання договір про надання послуг за наявності всього переліку документів, передбачених п. 8 цього положення.

Оскільки відповідно до закону здійснення підприємницької діяльності на ринку ритуальних послуг можливе лише за наявності договору, укладеного суб’єктами господарювання з Ритуальною службою, то незаконна відмова відповідача в укладенні відповідного договору завжди має наслідками перешкоди в розширенні ринку таких послуг, яке могло б мати місце за рахунок вступу на нього нових учасників, а отже, й можливість обмеження конкуренції.

Тому суди попередніх інстанцій, взявши до уваги те, що позивач з метою укладення договору надавав необхідний перелік документів, договір відповідає вимогам Закону України «Про поховання та похоронну справу», Типового положення та примірному договору про надання ритуальних послуг, дійшли обґрунтованих висновків щодо необхідності задоволення позовних вимог.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 910/3270/19 можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/87779309.