Верховний Суд публікує перший огляд практики Європейського суду з прав людини

Перший огляд практики Європейського суду з прав людини в цьому році містить, окрім іншого, опис шести справ проти України: FILOZOFENKO v. UKRAINE (констатовано порушення ст. 1 до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном) у зв’язку з відмовою органів державної влади виплатити заявниці підвищену пенсію, визначену законом), SIYANKO v. UKRAINE (констатовано порушення п. 1 та підпункту «с» п. 3 ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) у зв’язку з відібранням у заявника представниками правоохоронних органів зізнавальних свідчень за відсутності захисника), NOVIKOV v. UKRAINE (констатовано порушення пунктів 1, 3 ст. 5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність) у зв’язку з тим, що досудове тримання заявника під вартою було незаконним та необґрунтованим), US v. UKRAINE (ЄСПЛ встановив порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у зв’язку з тим, що формалізація статусу заявника як підозрюваного у злочині затягувалася без розумних пояснень з боку органів державної влади), ALEKSANDROV v. UKRAINE (ЄСПЛ постановив, що Україна не виконала своїх зобов’язань за ст. 34 Конвенції (індивідуальні заяви) у зв’язку із неспроможністю органів влади надати заявникові копії матеріалів, необхідні йому для звернення до Суду з заявою),  SARGSYAN AND OTHERS v. UKRAINE (ЄСПЛ констатував порушення ст. 3 Конвенції (заборона катування) у матеріальному та процесуальному аспектах щодо всіх заявників через жорстоке поводження з боку працівників правоохоронних органів та у зв’язку з тим, що органи влади не спромоглися провести ефективне розслідування тверджень заявників; порушення пунктів 1, 3, 5 ст. 5 Конвенції у зв’язку з порушенням прав заявників на свободу та особисту недоторканність під час затримання та тримання під вартою; порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та порушення ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту) у поєднанні з п. 1 ст. 6 Конвенції з причин недотримання розумних строків у кримінальному провадженні та відсутності ефективного засобу правового захисту у цьому відношенні.

Заслуговує на увагу також рішення ЄСПЛ у справі ASIMIONESE v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, відповідно до обставин якої заявник був засуджений за вчинення кримінального правопорушення без повторного допиту свідків судом апеляційної інстанції (після того, як його виправдав суд першої інстанції). На думку ЄСПЛ, це суперечить гарантіям справедливого суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.