flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Про здобутки і проблеми у сфері захисту прав людини йшлося на заході з нагоди 71-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини

06 грудня 2019, 12:05

Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович узяв участь у роботі круглого столу «Права людини: здобутки, проблеми та перспективи», проводеному з нагоди 71-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини.

Захід відбувся 5 грудня 2019 року на базі Інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого під егідою першого Уповноваженого ВРУ з прав людини Ніни Карпачової за підтримки Проєкту «Право-Justice».

Круглий стіл був присвячений актуальним проблемам захисту прав людини, історії становлення вчення про права людини, сучасному стану й перспективам розвитку універсальних і регіональних механізмів захисту прав людини, впливу глобалізаційних процесів і тенденціям регіоналізації міжнародного права, місцю України в міжнародному правозахисному дискурсі.

Учасниками обговорень також стали Генеральний секретар Європейського Інституту Омбудсмана Джозеф Зігеле, перший Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, віцепрезидент Європейського Інституту Омбудсмана Ніна Карпачова, головний міжнародний експерт з питань судової реформи Проєкту «Право-Justice» (Польща) Анна Адамська-Галант, директор Інституту управління і права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Юрій Ткаченко, науковці, студенти.

Модерував захід завідувач кафедри приватного права Інституту управління і права НЮУ імені Ярослава Мудрого Сергій Прилипко.

Під час круглого столу обговорили низку проблемних питань, зокрема щодо ООН та міжнародних стандартів у галузі прав людини; регіональних систем захисту прав людини, особливостей захисту прав людини в Європі; Конвенції ООН про права дитини; забезпечення права на справедливий суд в Україні у контексті виконання зобов’язань, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та співробітництва з Європейським Союзом у сфері юстиції, свободи та безпеки за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з другої сторони.

Голова КАС ВС Михайло Смокович під час виступу розповів про той політичний спротив, який чинився для запровадження адміністративної юстиції,  створення адміністративних судів, оскільки саме через цю систему судів фізичні і юридичні особи контролюють законність діяльності всіх органів влади, суб’єктів владних повноважень, органів місцевого самоврядування.

Михайло Смокович зазначив, що політичний вплив на кар’єру суддів був знівельований судовою реформою 2016 року, що є позитивом. Тоді ж важливим кроком уперед стало внесення змін до Конституції України, а саме закріплення у ст. 125, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Це стало запобіжником, який не дає можливості політичним силам ліквідовувати суди або зменшувати їхні повноваження, що, власне, мало місце з 2005 року, коли адмінсуди почали свою процесуальну діяльність.

Проте, зауважив голова КАС ВС, постійні судові реформи, які запроваджуються законодавчою владою від імені народу, на жаль, негативно впливають на динаміку розгляду справ. От і чергова реформа, якою передбачається скорочення суддів Верховного Суду з 200 до 100, знову призведе до відтермінування розгляду судових спорів, від вирішення яких залежить доля людей.

Наприклад, у Касаційному адміністративному суді нині ще не розглянуто 32 тис. справ. Якщо склад цього суду скоротиться до 25 суддів, то до кожного з суддів надійде приблизно 1400 справ, і їх розгляд значно затягнеться.

Михайло Смокович озвучив деякі статистичні дані: з 2005 року адміністративними судами (від першої інстанції до касаційної) розглянуто понад 13 млн справ. З кожних 10 справ приблизно у шести-семи справах права, свободи та інтереси громадян і юридичних осіб були захищені, їхні позовні вимоги задоволені. Голова КАС ВС навів приклад, що в Німеччині суди задовольняють один із 10 позовів. Щоправда, це ще свідчить і про високий рівень праці державних органів у Німеччині, дотримання норм Конституції і законів.

Також голова КАС ВС розповів, що в більшості європейських держав з розвинутою демократією система адміністративних судів автономна від загальної системи судів. Таким чином, порівняно з Україною, адміністративне судочинство в таких країнах на вищому рівні, це більш самостійна і незалежна судова система.

Крім цього, Михайло Смокович повідомив, що в європейських судах намагаються якнайбільше справ вирішити шляхом примирення сторін за допомогою суддів. Він навів приклади розгляду справ під час судових засідань, у яких був присутній під час відрядження до Німеччини, де проходив XV німецько-український колоквіум з питань адміністративного процесуального права. Наприклад, в одному суді вирішувався спір між студентом, якому відповідний орган влади припинив виплату дотації на навчання через те, що на його рахунку були гроші. Студент доводив, що не знав про те, що кошти йому на рахунок поклали батьки. Врешті, сторони, за пропозицією судді, погодилися на примирення за таких умов: студент відмовився від тієї частини дотації, яку йому за певний час заборгували, а орган влади взяв на себе зобов’язання продовжити фінансову підтримку студента на майбутній час навчання.

В іншому суді засуджений за торгівлю наркотиками, який відбув покарання, звернувся до поліції з позовом про повернення вилучених у нього коштів, доводив, що одна частина грошей належить його нареченій, друга – ним чесно зароблена. Суддя запропонував сторонам примиритися, і рішення було таким: ті кошти, які належали нареченій – повернули, другу частину грошей залишили в державному бюджеті, оскільки позивач не довів, що заробив їх легально.

Михайло Смокович зазначив, що такої процедури медіації не вистачає в українському судочинстві. Якби вдалося досягти того, щоб обидві сторони судового спору йшли із суду задоволеними, то довіра до судів значно зросла б.