Суддя ККС ВС розповів про використання результатів НСРД у кримінальному провадженні

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Сергій Фомін узяв участь у форумі «Legal Criminal Talks в колі особливої вісімки», організованому Асоціацією правників України у Харкові. Спікерами першої частини заходу «Суддівська сесія», крім Сергія Фоміна, були суддя Вищого антикорупційного суду Віра Михайленко, голова Київського районного суду м. Харкова Світлана Шаренко та завідувач кафедри кримінального процесу та оперативно-розшукової діяльності Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Національної академії правових наук України Ольга Шило.

Під час цієї сесії йшлося про роль слідчого судді у кримінальному процесі як гаранта дотримання прав людини, про діяльність ВАКС, допустимість доказів, отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД) тощо.

Сергій Фомін виступив із доповіддю «Питання використання результатів НСРД у кримінальному провадженні в розрізі судової практики». Він звернув увагу, зокрема, на неоднакові підходи як у теорії кримінального процесу, так і в практиці щодо наслідків невідкриття стороні захисту після завершення досудового розслідування клопотань, постанов, доручень та ухвал слідчих суддів, які були підставами для проведення НСРД.

Суддя ККС ВС також проаналізував:

• висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к, провадження № 13-37кс18) щодо застосування ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України;
• мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 20 червня 2019 року, якою кримінальне провадження (справа № 640/6847/15-к, провадження № 51-7949км18) передано на розгляд ВП ВС;
• резолютивну частину постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у згаданій вище справі № 640/6847/15-к (провадження 13-43кс19) щодо вирішення виключної правової проблеми стосовно наслідків несвоєчасного розкриття документів НСРД у порядку ст. 290 КПК України;
• постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 25 червня 2019 року (справа № 331/1898/16-к, провадження № 51-2644 км 18), відповідно до якої було скасовано судові рішення (вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду) і призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Як установив ККС ВС, суди першої та апеляційної інстанцій під час постановлення вироку та ухвали, вирішуючи питання допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, всупереч вимогам КПК України, не перевірили процесуальних підстав проведення таких НСРД. У постанові ККС ВС зазначено, що під час нового розгляду суду слід врахувати, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання), які не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст. 290 КПК України, можуть бути відкриті іншій стороні і під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. Суд на основі комплексної оцінки доказів, отриманих у результаті НСРД, повинен перевірити процесуальну підставу для отримання таких доказів і вирішити питання про їх допустимість;
• рішення Європейського суду з прав людини у справах «Леас проти Естонії» (№ 59577/08) та «Якуба проти України» (№ 1452/09).

Під час обговорення питань, пов’язаних із визнанням недопустимими результатів НСРД, суддя ККС ВС зауважив, що прийняття рішення щодо недопустимості результатів НСРД не завжди повинно автоматично впливати на недопустимість інших доказів, матеріально-правовою підставою проведення яких стали фактичні дані, отримані під час проведення НСРД.

Сергій Фомін звернув увагу, що «доктрина плодів отруєного дерева» відображена в ст. 87 КПК України, в якій мова йде про визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Отже, наприклад, якщо під час досудового розслідування сторона обвинувачення звернулася до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи, обґрунтувавши його доказами, отриманими в результаті проведення НСРД, то визнання в подальшому фактичних даних, що містяться у протоколах НСРД, недопустимими доказами у зв’язку з невідкриттям стороні захисту рішень, які стали процесуальною підставою проведення НСРД під час виконання вимог, передбачених ст. 290 КПК України, не повинно тягнути за собою визнання лише на цій підставі недопустимими доказів, отриманих під час проведення обшуку.    

Учасники форуму також дискутували щодо неналежного нормативного регулювання питань, пов’язаних із фіксацією результатів НСРД, а саме вимог, передбачених ч. 3 ст. 107 КПК України, стосовно збереження у матеріалах кримінального провадження оригінальних примірників технічних носіїв інформації.