Суддя Віктор Пророк висвітлив правову позицію ВП ВС щодо стягнення на предмет іпотеки на підставі договору

Суддя Великої Палати Верховного Суду Віктор Пророк став одним зі спікерів семінару «Іпотека 2.0: стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя», організованого на базі освітньої платформи «Legal Smart».

Насамперед суддя розповів про підстави і порядок передачі справ на розгляд Великої Палати ВС та акцентував на тому, що в судовому процесі має бути більше диспозитивності.

«Сторона справи повинна обґрунтувати, чому саме цю справу має розглянути Верховний Суд або з яких підстав касаційний суд має передати її на розгляд Великої Палати. Тож завдання особи, яка звернулася до ВС, – це насамперед переконати суддю-доповідача, потім з його допомогою – постійну колегію касаційного суду у складі трьох суддів і надалі – колегію у складі п’яти суддів. Якщо це вдасться, справу буде передано на розгляд Великої Палати ВС і вона зможе висловити свою позицію щодо вирішення певної правової проблеми», – зазначив Віктор Пророк.

Суддя проаналізував також висновки Великої Палати ВС, викладені в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19), відповідно до яких звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками.

Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст. 38 Закону України «Про іпотеку», є неналежним способом захисту.

Водночас Віктор Пророк звернув увагу на аргументи п’яти суддів Великої Палати ВС, викладені у їхній спільній окремій думці у справі.