Спори щодо трансфертного ціноутворення потребують не лише юридичного, а й економічного аналізу – судді КАС ВС

Судді Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Наталія Блажівська та Ігор Олендер узяли участь у форумі «Трансфертне ціноутворення», організованому Діловим клубом «Управління знаннями».

Під час заходу, який відбувся 13 вересня 2019 року, юристи, представники бізнесу, Державної фіскальної служби України отримували відповіді на запитання щодо антиофшорного законопроекту (ВЕPS), побудови ефективної системи контролю цін, що задовольняє вимоги регуляторів, проведення операцій через посередників, практики перевірок у сфері трансфертного ціноутворення (ТЦУ) з боку контролюючих органів, помилки ТЦУ з урахуванням судової практики тощо.

Під час модерування сесії «Судова практика. Кейси» суддя КАС ВС Наталія Блажівська зазначила, що в Україні суди лише починають напрацьовувати підходи до вирішення справ, пов’язаних із ТЦУ. Співпраця в рамках робочих груп із суддями з різних країн дає можливість побачити, що є спільного в тих проблемах, з якими ми стикаємося. Судді виходять із того, що ці спори потребують економічного аналізу, а не суто юридичного.

Суддя також висловила думку, що національним судам варто під час розв’язання цих спорів аналізувати рішення і підходи Європейського суду справедливості, хоча  його рішення і не є обов’язковими, тому що Україна ще не стала країною – членом ЄС. 

Наталія Блажівська звернула увагу на те, що залишається актуальним значення Коментаря до Модельної конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) як джерела тлумачення. Так, професор Кіс Ван Рад, досліджуючи співвідношення Коментаря до Модельної Конвенції ОЕСР і норм Віденської конвенції, дійшов висновку, що Коментар може бути додатковим джерелом тлумачення. Водночас, в Україні до цих пір немає українського перекладу Коментаря, що є вкрай необхідним. Суддя переконана, що найближчим часом питання перекладу має бути вирішене для того, щоб під час розгляду цієї категорії спорів могли бути застосовані його положення, якщо це сприятиме належному тлумаченню національного законодавства.

Справи щодо трансфертного ціноутворення, додала Наталія Блажівська, є цікавими, динамічними, глибокими. Вона висловила думку, що для їх розв’язання вже на рівні судів першої інстанції доцільно застосовувати висновки експертів з питань права – новий інструментарій, який матиме важливе значення для правильних підходів.

Суддя КАС ВС Ігор Олендер під час виступу повідомив, що на сьогодні кількість справ у сфері ТЦУ, які переглядались Верховним Судом, незначна. З проаналізованих близько тридцяти справ можна зробити висновок, що відсоток постановлених рішень на користь платників податків і на користь контролюючих органів є майже рівною.

У доповіді судді йшлося про судову практику касаційного перегляду цих справ. Зокрема, він звернув увагу на ряд справ, у яких спори вирішено на користь платників податків.

Так, у справі № 815/3424/17 суди оцінювали економічну сутність господарських операцій: аналізувався широкий спектр показників господарських операцій, який необхідно було враховувати контролюючому органу, оцінювалось, яка доказова база подана під час проведення перевірки позивача.

Зокрема, було встановлено, що контролюючий орган не дотримав процедури визначення звичайної ціни по операціях, правомірно віднесених до контрольованих з контрагентом – компанією нерезидентом (Об’єднані Арабські Емірати) відповідно до ст. 39 Податкового кодексу України, оскільки для визначення звичайної ціни відповідач взяв для співставності лише одну умову договору – ціну сільськогосподарської продукції, інші елементи та умови контрольованої та зіставних операцій не аналізувались. Зокрема, контролюючий орган не зіставляв такі умови договорів, як момент (дата) підписання, кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, розподіл обов’язків сторін контракту та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни контракту та є обов’язковими умовами. Не були також враховані існуючі надбавки чи знижки до ціни та інше.

З урахуванням зазначеного ВС вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом не доведено належними засобами доказування, що ціна реалізації позивачем товару за спірними операціями не відповідає рівневі звичайних цін.

У справі № 804/14330/15 контролюючий орган посилався на те, що оскільки компанія створена у формі партнерства компаній, які є резидентами Белізу, який входить до Переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні,  (затверджений розпорядженням КМУ від 25 грудня 2013 року № 1042-р), то, відповідно, операції, проведені з компанією, є контрольованими. Ці аргументи суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, оскільки, засновники контрагента нерезидента не є стороною зовнішньоекономічних операцій з позивачем, їх стороною є компанія – належним чином зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю, офіс якого знаходиться в Англії та Уельсі (Великобританія).

Звернув увагу суддя і на правову позицію Верховного Суду у справі № 816/65/18.

Оцінка правомірності дій платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи (їх вид та розмір) відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинення платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час застосування такої відповідальності, зокрема прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

При цьому слід враховувати, що застосуванню підлягає той матеріальний закон, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Оскільки на момент неподання звітності (невключення до звіту інформації про всі контрольовані операції) за 2015 рік та сплати штрафних санкцій за це правопорушення (10 серпня 2016 року) норми чинного на той час ПК України не передбачали відповідальності (штрафних санкцій) за неподання звітності (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, то, відповідно, застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

Відхилено посилання контролюючого органу на п. 11 підрозділу 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки вказана норма стосується визначення розміру штрафних санкцій і не регулює порядку їх застосування, з урахуванням дії закону в часі.

Суддя також коротко зупинився на справах, у яких платники податків отримали рішення не на свою користь, і зазначив, що підставами для відмови у задоволенні вимог було те, що позивачі не врахували відповідних змін у податковому законодавстві (ст. 39 ПК України) щодо підстав та вимог для визнання операцій контрольованими, а також не були враховані затверджені розпорядженнями КМУ відповідні переліки: держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні та переліки держав (територій), які відповідають критеріям, установленим зазначеною вище статтею ПК України.

Завершуючи свій виступ, Ігор Олендер зазначив, що представникам бізнесу варто дуже ретельно вести облік, формувати дані, що в разі виникнення спору допоможе суду правильно вирішити спір.