Суддям Верховного Суду та працівникам апарату розповіли про діяльність Міжнародного арбітражного суду МТП

13 вересня 2019 року у приміщенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відбувся семінар для суддів і працівників апарату Верховного Суду «Особливості розгляду арбітражних справ за участі українських сторін», організованого Міжнародним арбітражним судом Міжнародної торгової палати (ІСС, м. Париж) та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати (ІСС Ukraine) у рамках святкування 100-річного ювілею Міжнародної торгової палати.

Учасників заходу привітали суддя КЦС ВС Василь Крат, секретар палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі ВС Ганна Вронська, генеральний секретар ІСС Ukraine Володимир Михайлов, голова Арбітражної комісії ІСС Ukraine Сергій Гришко.

Відбулося дві сесії на такі теми: «Арбітражний розгляд за Регламентом МТП» і «Перевірка арбітражного рішення Судом МТП; аналіз реформ арбітражного процесу в Україні».

У рамках семінару віцерадник Секретаріату Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати Сергій Мельник і керуючий радник Секретаріату Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати Жива Філіпіч говорили про Міжнародний арбітражний суд та його Секретаріат (історія, склад, статистика діяльності), про початок арбітражного провадження (заява про арбітраж і відповідь на заяву, залучення додаткових сторін, множинність договорів) та особливості формування складу арбітражного суду (призначення та затвердження арбітрів, роль національних комітетів МТП), привернули увагу до незалежності та неупередженості арбітрів тощо.

Доповідачі також відповідали на запитання суддів ВС. Зокрема, суддя КЦС ВС Василь Яремко поцікавився можливістю відводу арбітра, якщо після його призначення у сторони виникли сумніви щодо його неупередженості. Сергій Мельник розповів, що коли у сторони виникли такі сумніви до затвердження арбітра, це питання вирішує суд. Якщо ж склад арбітражного трибуналу вже сформований, то існує процедура відводу, схожа до тієї, що застосовується у державних судах. Тож сторони мають право висловити сумніви в неупередженості арбітра протягом усього процесу. 

Суддя Великої Палати ВС Віктор Пророк розширив питання. Якщо сторони домовилися про конкретного арбітра, але суд бачить, що за формальними критеріями є конфлікт інтересів, то надалі його рішення може бути поставлено під сумнів. «Чи існує процедура усунення такого арбітра, щоб не поставити під загрозу остаточне рішення?», – запитав суддя ВС. Доповідачі зазначили, що коли у сторін є заперечення щодо призначення арбітра, його розглядає суд, а якщо вони погодилися на певну кандидатуру, то проблем не виникає.

Василь Крат поставив актуальне для України питання про те, хто компетентний визнавати недійсним арбітражне застереження. Жива Філіпіч відповіла, що, звичайно, спочатку таке рішення приймається арбітражним трибуналом, оскільки саме він повинен вирішувати, чи має юрисдикцію у певній справі. Але сторона може й напряму звернутися до державного суду, тоді він і повинен вирішувати це питання. Водночас Жива Філіпіч згадала, що, відповідно до міжнародних стандартів, арбітражний трибунал сам «ріже» свою компетенцію (принцип «компетенція компетенцій» – можливість арбітражного трибуналу вирішити власну юрисдикцію). 

На яку аудиторію орієнтується арбітражний суд під час написання своїх рішень, поцікавилася суддя КЦС ВС Олена Білоконь. Гості сказали, що особливого стилю написання рішень немає, однак вони повинні бути доступними для сприйняття як сторонами, так і державними судами, не повинні містити суперечностей, подвійних тлумачень тощо. Крім того, мова подання має бути нейтральною, не допускаються особисті оцінки експертів, які брали участь у розгляді справи. Позицію необхідно викладати так, щоб потім одна зі сторін не могла звинуватити суд в упередженості.   

Суддя КЦС ВС Алла Лесько запитала, чи можуть сторони під час арбітражного розгляду укласти мирову угоду, чи є у суду право або й обов’язок запропонувати це сторонам і чи існує порядок її примусового виконання або визнання і виконання на території держави в разі укладення такої угоди. Доповідачі розповіли, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якому етапі розгляду справи, і трибунал видасть арбітражний наказ про закінчення провадження. Обов’язку пропонувати сторонам мирову в арбітражного трибуналу немає, але він може запропонувати це зробити, якщо бачить, що є можливість вирішити спір у такий спосіб. Щоб у сторін не було можливості згодом відмовитися від такої угоди, є відповідний вид арбітражних рішень, які мають ту саму юридичну силу, що й будь-яке інше арбітражне рішення. Разом з тим зверталася увага, що всі рішення арбітражного трибуналу перевіряються на предмет можливих ризиків відмивання грошей, скоєння інших злочинів.     

Суддю КЦС ВС Валентину Журавель цікавило питання забезпечувальних заходів в арбітражному процесі, зокрема, чи їх вживає державний суд або арбітражний трибунал і чи процедура оскарження рішення про забезпечувальні заходи зупиняє розгляд справи по суті. Сергій Мельник і Жива Філіпіч зазначили, що арбітражний трибунал має повноваження на призначення таких заходів, це робиться за допомогою наказу після аналізу позиції сторони. А щоб не порушити права іншої сторони, передбачено зустрічне забезпечення, коли заявник має внести кошти на спеціальний рахунок для відшкодування можливих збитків опонента. Також сторони можуть звертатися до державних судів із цим питанням, або відповідні процеси можуть відбуватися паралельно.

Суддя КЦС ВС Ольга Ступак розповіла, що КЦС ВС розглядав справи, в яких у рішенні арбітражного суду були альтернативні зобов’язання, наприклад:  або замінити товар на продукцію належної якості, або повернути кошти. «Наскільки прийнятна і поширена така практика?», – запитала суддя. Також вона поцікавилася, як часто у практиці арбітражу трапляється, що сторони поводяться недобросовісно, щоб затягнути процес, і як із цим борються.   

Доповідачі зауважили, що сторони можуть ставити альтернативні вимоги, але у практиці Міжнародного арбітражного суду МТП не було рішень із альтернативними зобов’язаннями. Хоча в теорії, якщо це не заборонено національним законодавством, такі випадки можуть траплятися, але повинно бути чітко визначено, за яких умов виконується те або інше зобов’язання. Щодо протидії недобросовісній поведінці та затягуванню процесу Жива Філіпіч зазначила, що за регламентом МТП сторони беруть на себе зобов’язання проводити арбітраж якомога швидше. Якщо ж сторона порушить це зобов’язання, на неї можуть бути перекладені арбітражні витрати, понесені іншою стороною через затягування процесу.