Суддя ВС взяла участь у тренінгу для суддів з першої та апеляційної інстанцій Луганщини і Донеччини

Тренінг для суддів першої та апеляційної інстанції Луганської і Донецької областей, організований Норвезькою радою у справах біженців, відбувся у м. Краматорську 2 серпня 2019 року. У заході взяла участь суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Ольга Ступак.

Суддя розповіла про особливості розгляду справ Верховним Судом як судом касаційної інстанції, про підстави передачі справ на розгляд Великої Палати ВС, Об’єднаної палати та палат КЦС ВС. Також вона ознайомила суддів  з останніми правовими позиціями, висловленими ВП ВС у справах цивільної юрисдикції.

Зокрема, на тренінгу детально обговорили постанову ВП ВС від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), у якій ВС підтримав позицію Верховного Суду України, висловлену в постановах від 2 вересня 2015 року (провадження № 6-667цс15) та від 15 квітня 2015 року (провадження № 6‑59цс15) про те, що кредитна установа не має права відступати право вимоги за кредитним договором.

Також ішлося про постанову від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій ВП ВС вказала, що витяги із Тарифів обслуговування кредитних карток і Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (розміщені в архіві на сайті банку та долучені до матеріалів справи), які не визнані відповідачкою та не містять її підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.

Особливу увагу Ольга Ступак приділила практиці розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини та щодо позбавлення батьківських прав на прикладі постанови ВС від 2 липня 2019 року у справі № 753/10895/15-ц (провадження № 14-233звц19). Справа переглядалася за виключними обставинами у зв’язку з ухваленням Європейським судом з прав людини 19 березня 2019 року  рішення у справі «М. Т. проти України» («M.T. v. Ukraine», заява № 950/17).

ЄСПЛ встановив, що, незважаючи на складну фактичну ситуацію дитини (наявність ймовірного біологічного батька, законного батька та вітчима), її фактичні стосунки з цими трьома чоловіками залишилися абсолютно непроаналізованими. А питання про те, чи було в найкращих інтересах дитини поновити позивачеві позовну давність, не розглянули. Отже, за таких обставин не було проведено жодного аналізу для забезпечення балансу між інтересами дитини та позивача щодо встановлення його батьківства. У цій справі вкотре наголошується на тому, що, вирішуючи спори між батьками, які стосуються дітей, національні суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини.

Під час тренінгу обговорювали й особливі процесуальні питання, що виникають у суддів Луганської та Донецької областей. Зокрема, як діяти під час розгляду справ, у яких відповідно до ч. 4 ст. 19  Сімейного Кодексу України обов’язковою є участь органу опіки та піклування, а такий орган у певному районі не працює, оскільки діє військово-цивільна адміністрація.

«Сама по собі відсутність уповноваженого органу, який виконує функції органу опіки і піклування та повинен подати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки такий підхід не відповідатиме завданням правосуддя», – зазначила Ольга Ступак. Суд повинен вжити всіх заходів для залучення відповідного органу до розгляду справи, додала вона, а за його відсутності чи неможливості надання ним суду відповідного висновку, через неможливість обстеження умов проживання дитини на певній території, вирішити спір по суті на підставі наявних у справі матеріалів, виходячи з найкращих інтересів дитини.

Крім того, суддя пояснила, що відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору  звільняються заявники тільки у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв’язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України тощо, а не за заявами про встановлення будь-яких фактів (наприклад, проживання однією сім’єю). Проте в будь-яких інших справах за клопотанням заявників суд може звільнити їх від сплати судового збору за наявності передбачених законом підстав.

Ольга Ступак звернула увагу суддів і на те, що у справах за позовами спадкоємців осіб, які за життя не були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи та проживали на непідконтрольній території, щодо стягнення належних померлим страхових виплати потрібно враховувати правову позицію, висловлену в постанові ВП ВС від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18).

Учасники заходу зазначили про важливість та ефективність такого формату зустрічей, під час яких судді всіх інстанції можуть обговорювати проблеми правозастосування та виробляти спільні підходи до практики розгляду конкретних категорій справ, що дає можливість забезпечувати сталість та єдність судової практики і підвищує якість правосуддя.