Верховний Суд визнав законним рішення ЦВК щодо скасування реєстрації Анатолія Шарія кандидатом у народні депутати

Таке рішення Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив у результаті перегляду в апеляційному порядку справи за позовом Шарія Анатолія Анатолійовича та Політичної партії «Партія Шарія» до Центральної виборчої комісії.

Позивачі просили визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 3 липня 2019 року № 1446 «Про скасування реєстрації кандидата в народні депутати України Шарія А.А., включеного до виборчого списку Політичної партії «Партія Шарія» у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року».

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що підставою для вирішення питання щодо скасування реєстрації позивача кандидатом у депутати є лист СБУ, в якому була зазначена додаткова інформація щодо останнього місця проживання Шарія А.А., а саме те, що позивач 24 січня 2012 року виїхав за межі України та після цього на територію України не в’їжджав.

Верховний Суд погодився з цим рішенням.

Верховний Суд зазначив, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III безперервне проживання на території України – це проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Колегія суддів наголосила, що відповідність громадянина встановленим виборчим цензам, у тому числі цензу осілості, є однією з умов його правоздатності щодо участі у виборах та реалізації пасивного виборчого права.

На переконання судової колегії, зазначені обставини в сукупності з іншою викладеною в листі СБУ інформацією, а також відсутністю документів щодо проживання позивача на території України не підтверджують встановленого цензу осілості для участі у виборах.

Як встановлено судом першої інстанції, ЦВК при вирішенні питання щодо прийняття оскаржуваного рішення правомірно використала зміст отриманої інформації як офіційної, зазначеної в листі СБУ. До того ж чинним законодавством ЦВК не наділено повноваженнями перевіряти отриману від правоохоронних органів інформацію чи встановлювати правомірність дій правоохоронних органів щодо дотримання законодавства при збиранні, виготовленні та поширенні інформації.

Крім того, колегія суддів установила, що позивачі ні ЦВК, ні суду не надали доказів на підтвердження інформації щодо повернення Шарія А.А. на територію України після 24 січня 2012 року. Наявні в ЦВК документи, отримані від Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Міністерства закордонних справ України, також не містили відомостей щодо вказаних обставин.

Суд вказав, що позивачі мали можливість та достатньо часу для того, щоб підтвердити місце перебування Шарія А.А. на території України шляхом надання доказів або інформації стосовно ведення ним побуту в місці проживання (діяльність, пов’язана із задоволенням власних матеріальних, соціальних та культурних потреб, в тому числі, але не виключно, навіть щодо придбавання товарів чи послуг), інших доказів на підтвердження проживання в Україні протягом останніх 5 років.

З постановою Верховного Суду від 14 липня 2019 року у справі № 855/268/19 (адміністративне провадження № А/9901/202/19) можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://www.reestr.court.gov.ua/.