Про юридичну визначеність і стабільність у податковому праві, судову практику та її значення говорили на конференції КАС ВС

Про це говорили на ІІ Міжнародній науково-практичної конференції «Судовий розгляд податкових і митних спорів: проблеми, виклики, пріоритети», що продовжилася 5 липня 2019 року. Секція ІV була присвячена темі «Пріоритетні проблеми судового розгляду податкових і митних спорів».

Перше слово мав керівник Північного офісу Державної аудиторської служби України, професор Національного університету «Одеська юридична академія» Андрій Іванський. Його доповідь називалась «Європейські орієнтири в оподаткуванні доходів фізичних осіб». Він розповів про відповідні податкові норми в різних країнах, а також зазначив, що в Україні податкове навантаження на юридичних осіб зменшується за рахунок його збільшення на фізичних осіб.

«Така ситуація говорить про те, що наша держава фактично знаходиться на утриманні громадян», - зробив висновок доповідач і додав, що цей шлях є хибним. Адже, за його словами, наслідком такої політики є, по-перше, велика кількість податкових спорів, по-друге – безліч спроб уникнути сплати податків, що, в тому числі, сприяє великому навантаженню на суди.

Крім того, однією з причин великої кількості податкових спорів Андрій Іванський назвав невизначеність законодавства, зокрема щодо державного фінансового контролю. При цьому, на жаль, науковці не можуть «достукатися до законодавця», аби реалізувати на практиці напрацювання, що могли би поліпшити ситуацію. То ж, на думку доповідача, треба налагоджувати комунікацію з парламентом.

Голова Восьмого апеляційного адміністративного суду Олег Заверуха говорив про те, чи може стати в пригоді для захисту прав платників податків судова медіація. Він відзначив, що загалом у світі застосовуються понад 20 видів позасудового врегулювання спорів. Наприклад, у Голландії та Німеччині близько 40% справ розглядаються із застосуванням процедури медіації. Досвід врегулювання спору за участі судді зустрічається також у Канаді, хоча там ця модель і не закріплена законодавчо. А у США процедура медіації майже завжди передує зверненню до суду.

Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок врегулювання спору за участю судді. Однак, за словами доповідача, щодо судової медіації як законодавство, так і підзаконні нормативно-правові акти потребують удосконалення, то ж ці питання не повинні залишатися поза увагою законодавчої та виконавчої гілок влади, а також наукової спільноти.

Провідний науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту МВС України Оксана Солдатенко розповіла про правові позиції Конституційного Суду України щодо окремих податкових норм. Вона проаналізувала деякі рішення КС України, а також окремі думки суддів у цих рішеннях.

Доповідач наголосила, що попри незначну кількість як розглядуваних справ з питань конституційності норм податкового законодавства України, так і ухвалених рішень, їх цінність пов’язана з їх преюдиціальною природою. Адже, якщо КС України доходить висновку про порушення законом чи іншим правовим актом основоположних прав і свобод громадян, то особи, права яких порушено, на підставі таких рішень можуть звернутися до суду загальної юрисдикції з вимогою про поновлення порушених прав та справедливе відшкодування шкоди.

«Такі рішення КСУ мають слугувати загальним орієнтиром для судів загальної юрисдикції при вирішенні відповідних справ та стати підставою для узагальнення судової практики Верховним Судом з метою подальшого правозастосування», - сказала Оксана Солдатенко.

Про юридичну визначеність оподаткування як невід’ємну складову принципу верховенства права говорив суддя КАС ВС В’ячеслав Хохуляк. Актуальність питання він пояснив, зокрема тим, що в Україні відбувається податкова реформа, а правові акти мають бути передбачуваними. Крім того, доповідач відзначив, що податковим правовідносинам притаманна конфліктність, а наявність конфлікту публічних і приватних інтересів зумовлює необхідність чітких правових норм.

В’ячеслав Хохуляк навів практику Європейського суду з прав людини, а також КС України щодо юридичної визначеності як складової принципу верховенства права. Крім того він звернув увагу, що юридична визначеність має застосовуватися не тільки до законів і підзаконних актів, але і до судової практики.  

За словами доповідача, юридична визначеність оподаткування виступає гарантією балансу публічних і приватних інтересів: з одного боку, її практична реалізація обмежує дискретний розсуд податкових органів, а з іншого – перешкоджає здійсненню приватними особами – платниками податків протиправних діянь. Разом з тим, невизначеність в податковому праві, навпаки, може призвести як до порушень прав і законних інтересів приватних осіб з боку держави, так і до ухилень – свідомих або ненавмисних – від належного виконання податкових зобов’язань.

Також, вважає суддя, дієве втілення у правотворчу та правозастосовну практику юридичної визначеності оподаткування забезпечує можливість учасникам податкових правовідносин планувати власну діяльність на перспективу, надає їм впевненості у захищеності своїх прав і законних інтересів.

Доцент кафедри адміністративного та фінансового права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, член Науково-консультативної ради при ВС Олег Ільницький продовжив тему і розповів про конституційні основи принципу стабільності у податково-правовому регулюванні.

Науковець зазначив, що принцип стабільності стосується не тільки організації діяльності апарату держави, але, в першу чергу, він покликаний забезпечити у податково-правовому регулюванні цілісні гарантії щодо прав, свобод та інтересів особи під час виконання нею конституційного обов’язку, визначеного ст. 67 Основного Закону. Зверталась увага на ст. 57 і ст. 58 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти мають бути доведені до відома громадян, а також вони не мають зворотної дії в часі. 

Про судове рішення як джерело права в адміністративному судочинстві під час розгляду справ з податкових правовідносин розповів суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Василь Ільков. Він звернув увагу, що після внесення змін до Конституції України та процесуального  законодавства частина справ, у тому числі податкових, не підлягає касаційному перегляду. Таким чином, у правозастосовній судовій практиці з’являється поняття тлумачень-висновків норм права апеляційними судами у малозначних справах. Також він навів приклади первинного тлумачення норм права у межах адміністративного позову судом першої інстанції до розгляду справ судом апеляційної та касаційної інстанції.

Крім того, суддя наголосив, що рішення ВС, які містять тлумачення-висновки щодо застосування норм права, є джерелами права, обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, окремо звернув увагу на Постанови ВС у зразковій справі. «Використання судового рішення, що містить тлумачення-висновки правової норми, як джерела права сприятиме єдності судової практики», - сказав доповідач.

Головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України, член НКР при ВС Антон Монаєнко розповів про особливості розгляду адміністративним судом спорів з приводу застосування адміністративного арешту майна та коштів платника податків з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Актуальність теми він пояснив тим, що під час перевірок податкових органів діяльності суб’єктів господарювання часто виникають податкові спори в частині визначення підстав застосування спеціальних контрольних заходів, які мають забезпечувати виконання цими суб’єктами обов’язків зі сплати податків та зборів.

У контексті доповіді про особливості застосування загальних принципів права  і правових висновків Суду ЄС у національному судочинстві суддя ВС у КАС Ірина Желтобрюх звернула увагу, що з огляду на юрисдикцію, цілі й завдання створення й функціонування Європейського суду справедливості практики, які розробляються останнім й складають частину правового доробку ЄС, по суті відмінні від фундаментальних принципів права у розумінні практики ЄСПЛ. З огляду на таке національним судам слід з обережністю використовувати їх у власних рішеннях.

Доповідач вказала на висновок, якого дійшла Велика Палата Верховного Суду, висловлений у Постанові від 12 березня 2019 року у справі № 9901/636/18: «… правові позиції, сформульовані у рішеннях Європейського суду справедливості, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір».

Професор кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія» Роман Кірін розповів про проблеми об’єктного кола недобувних рентних правовідносин. Він звернув увагу на правову прогалину у сфері використання підземного простору щодо оподаткування рентою з використанням надр, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Партнер юридичної фірми «КМ Партнери»,  співголова Податкового комітету Американської торговельної палати в Україні, член Ради Асоціації платників податків України Олександр Шемяткін загострив увагу на темі щодо штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної. Актуальність проблематики він вбачає у значній кількості справ, пов’язаних із застосуванням штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних, що обумовлює необхідність єдиного та чіткого підходу до застосування відповідних податково-правових норм як для платників податків, так і для контролюючих органів та органів судової влади.

На проблемних питання призначення та проведення фактичних або виїзних документальних перевірок органами Державної фіскальної служби України зупинився доцент кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, кандидат юридичних наук Артем Котенко. Він зазначив, що платники податків часто потерпають від обмеження їхніх прав та законних інтересів в процесі здійснення податкового контролю. Такий стан речей виникає через необізнаність платника податків, яка в більшості випадків є результатом недосконалості приписів податкового законодавства, нечіткого врегулювання Податковим кодексом України окремих процедур.