Судді Верховного Суду розповіли про практику Великої Палати ВС на правовому практикумі

Судді Великої Палати Верховного Суду Наталія Антонюк та Олександр Прокопенко виступили з доповідями на правовому практикумі «Висновки Великої Палати Верховного Суду у кримінальних та адміністративних справах», організованому журналом «Право України», порталом Ratio Decidendi за співорганізаторства  Національної асоціації адвокатів України. Захід відбувся 21 червня 2019 року у Національній академії прокуратури України.

Наталія Антонюк розповіла про правові позиції ВП ВС та Касаційного кримінального суду у складі ВС, які стосуються диференціації кримінальної відповідальності. Оскільки більшість висновків, які стосуються цієї проблематики, висловлені щодо злочинів проти власності та службових злочинів, суддя більш детально зупинилася саме на цих категоріях справ.

Зокрема, вона звернула увагу на висновок ВП ВС у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к, який стосується кваліфікуючої ознаки за ч. 3 ст. 187 КК України «проникнення у приміщення». ВП ВС у цій постанові зробила висновок, що при вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) та наявність в особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Також суддя навела постанову ККС ВС від 19 березня 2019 року у справі № 497/349/16-к. Суд визначив, що під приміщенням, в тому числі, треба розуміти внутрішню частину будівлі, споруди або багатоповерхового будинку, які належать колективу, організації, державі чи приватній особі. Дії особи, направлені на проникнення до під'їзду багатоквартирного будинку, доступ до якого є обмеженим шляхом використання охорони, замків (кодованих, електронних тощо) та замикання дверей з метою перешкоди та заборони для вільного доступу у це приміщення стороннім особам, якщо такі дії вчинені з метою крадіжки, грабежу чи розбою, необхідно кваліфікувати за відповідною нормою кримінального закону з кваліфікуючою ознакою, як вчинення таких дій з проникненням у приміщення.

Зверталась увага і на постанову ВП ВС 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17. Суд установив, що в разі заподіяння смерті застосування ст. 46 КК України «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим» неможливе. У постанові визначено, що термін «потерпілий» у ст. 46 КК України необхідно розуміти у його кримінально-правовому значенні, як особу, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або майнова шкода або створюється загроза її заподіяння. Якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому заподіяна смерть, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов’язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК України.

Олександр Прокопенко розповів про особливості розгляду ВП ВС справ щодо оскарження рішень Вищої ради правосуддя відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, він звернув увагу на п. 2 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», в якому наведені виключні підстави для скасування рішення ВРП про звільнення судді з посади. Також суддя розповів про оскарження рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. 

Доповідач звернув увагу на перегляд рішень ВП ВС з підстав наявності виключної правової проблеми. Зокрема, він розповів, що було врегульовано питання юрисдикції спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У 2016 році ВСУ з посиланням на господарське процесуальне законодавство визначив, що такі справи не підлягають вирішенню адміністративними судами. ВС наразі сформував зрозумілу практику. Коли йдеться про відшкодування коштів, гарантованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб – це адміністративна юрисдикція. Якщо мова йде про стягнення коштів у господарських правовідносинах у трудових, житлових тощо спорах – це господарська або цивільна юрисдикція залежно від суб’єктного складу сторін.

Також Олександр Прокопенко розповів про зразкові справи. Для прикладу він навів постанову ВП ВС від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2196/17-а, якою залишено в силі зразкове рішення КАС ВС про визнання права пенсіонерів МВС на перерахунок пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських. Суддя розповів, що Касаційний адміністративний суд у складі ВС у цій справі отримав близько 200 апеляційних скарг або заяв про приєднання до скарги. Зверталась увага і на постанову ВП ВС від 4 вересня 2018 року у справі № 805/402/18, у якій Суд визнав, що не можна припиняти виплачувати пенсії переселенцям з огляду на їх відсутність за місцем проживання. Крім того, доповідач розповів про практику перегляду рішень національного суду внаслідок визнання порушень Європейським судом з прав людини.  

Суддя розповів і про деякі труднощі в роботі ВП ВС. Одна з них – надмірне навантаження, зокрема й через недосконале законодавство та зловживання правами учасниками процесу. Олександр Прокопенко поінформував, що з початку роботи ВС станом на 1 червня 2019 року до ВП ВС надійшло 8074 заяви, скарги, звернення. З них у 2610 справ було прийнято рішення по суті, що дуже багато.

Така ситуація зумовлена й тим, що існує багато однотипних справ, які ВП ВС повинна обов’язково приймати до розгляду. Зокрема, йдеться про юрисдикційні спори. Водночас деякі сторони процесу не згадують про неналежну юрисдикцію ні в першій, ні в апеляційній, ні навіть у касаційній інстанціях, а потім подають доповнення до касаційної скарги, в якому зазначають про розгляд справи неналежним судом. На думку Олександра Прокопенка, варто внести зміни до процесуального законодавства, якими дозволити розглядати такі спори касаційним судам, якщо ВП ВС уже висловилась у подібній справі.