Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Начальник правового управління (ІV) департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Михайло Шумило розповів про розгляд судами спорів щодо визначення місця проживання дитини на робочій нараді Уповноваженого Президента України з прав дитини, що відбулася 18 червня 2019 року.
Тема зустрічі – «Забезпечення виконання рішень судів у спорах щодо визначення місця проживання дитини та способу участі у вихованні дитини». У заході взяли участь представники Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Генеральної прокуратури України, Національної поліції України, Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму Верховної Ради України, адвокати, представники громадських організацій.
Так, Михайло Шумило навів статистичні дані щодо розгляду справ про встановлення місця проживання дитини. У 2018 році в КЦС ВС перебувало 103 справи щодо визначення місця проживання дитини, із них було розглянуто по суті 54 справи. За результатами розгляду цих справ 35 рішень апеляційної інстанції залишено без змін, два змінено та 17 скасовано і передано на новий розгляд. Станом на 14 червня 2019 року до КЦС ВС надійшло 54 такі справи, по суті розглянуто 36 із них, 26 рішень попередньої інстанції залишено без змін, 10 скасовано. Крім цього, КЦС ВС розглянув 13 справ щодо повернення дитини до держави постійного проживання відповідно до положень Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (Гаазька конвенція).
Серед питань, які обговорювалися на нараді, зокрема, озвучена ідея створення спеціалізованих судів із розгляду сімейних спорів. Михайло Шумило зазначив, що цілісність і всеохопність цивільної юрисдикції не може бути порушена, оскільки це обов’язково призведе до розбалансування системи правосуддя. До цього ж сьогодні немає об’єктивної необхідності у таких судах. Говорячи мовою цифр, частка сімейних спорів серед усіх справ, розглянутих судами першої інстанції у 2018 році, становила 36,4% (194 902), апеляційної – 13,5% (4 864), касаційної – 7,1% (1 985), із них тільки 103 справи стосувалися встановлення місця поживання дитини.
Доповідач звернув увагу на деякі проблемні аспекти, які були виявленні в процесі вивчення практики судів нижчої інстанції у цій категорії справ. Йдеться насамперед про низьку якість, а подекуди й необ’єктивність висновків психологів, які працювали з дітьми, чим зазначений висновок нівелюється як такий. Непоодинокими є випадки, коли при розгляді таких справ дітей віком до 10 років у більшості випадків не запитують про те, де вони б хотіли проживати. Михайло Шумило розповів про позитивний приклад німецьких суддів, які запитують у дітей, що можуть говорити, про те, де і з ким вони хотіли б жити. Напрацьовано спеціальний порядок проведення таких розмов судді з дитиною, цей підхід виправдав себе багаторічною практикою. Отже, доцільно було б використовувати такий досвід і в Україні (поки що не всі судді вбачають цінність розмов з дитиною). «Під час вирішення спору про встановлення місця проживання дитини необхідно виходити не з позиції прав та інтересів батьків, а з позиції найкращих інтересів дитини», – підсумував доповідач.
Михайло Шумило також повідомив, що для забезпечення єдності судової практики КЦС ВС забезпечує апеляційні та місцеві суди методичною інформацією. Одним із таких прикладів є тематичні огляди практики КЦС ВС. Сьогодні вже опубліковано Огляд у справах щодо права користування чужою земельною ділянкою: сервітут, емфітевзис, суперфіцій, найближчим часом буде оприлюднено Огляд КЦС ВС щодо надання дозволу на виконання рішень міжнародних комерційних арбітражних судів та їх оспорювання. У планах КЦС ВС – підготовка тематичних оглядів і зі спорів у сфері сімейних відносин.