Верховний Суд повернув на новий розгляд справу про тарифи

Справу про скасування розпорядження КМДА про встановлення тарифів на утримання будинків та прибудинкових територій розглянуть повторно.

Громадська організація звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження КМДА № 668 від 06.06.2017 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)». Цим розпорядженням встановлено тарифи по кожному з 1442 будинків окремо.

Суди першої та апеляційної інстанції позов у цій частині задовольнили. Такі висновки ґрунтувалися на тому, що надані до справи технічні паспорти будинків наявні лише щодо третини житлових будинків, виготовлені вони ще за часів СРСР, жодних коригувань в частині змін технічних характеристик будинків до них не вносилося. Стосовно решти будинків технічні паспорти відсутні. По деяким надані лише довідки, складені начальниками ЖЕД. Будь-яких документів, які б стосувалися прибудинкових територій, матеріали справи не містять, а відносно інших будинків наявні експлікації схем прибирання.

У касаційній скарзі КМДА звертала увагу, зокрема на те, що позивач не має права оскаржувати розпорядження в цілому, оскільки знаходиться в одному з 1442-х будинків. Тобто його вимоги могли стосуватися лише частини оспорюваного розпорядження. Окрім того, суди попередніх інстанцій не мотивували, яким чином вони встановили невідповідність деяких технічних паспортів, виготовлених за часів Радянського Союзу.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд дійшов висновку, що позивач має право на оскарження нормативно-правового акту в цілому. Водночас Суд погодився, що тарифи на послуги розраховуються окремо за кожним будинком. Отже, суди мали оцінити розпорядження №668 щодо кожного окремого будинку. Оскільки тарифи встановлюються щодо кожного окремого будинку, то у разі встановлення неправильності розрахунку тарифу для конкретного будинку, розпорядження підлягає визнанню незаконним саме в частині встановлення тарифу щодо цього будинку.

Суд звернув увагу, що у справі 752 томи. Більшість з них – це копії технічних паспортів будинків та розрахунки тарифу, що містять загальну площу будинку. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що «надані технічні паспорти на деякі з будинків, виготовлені за часів Радянського Союзу, не відповідають фактичній площі будинків» не можуть слугувати підставою для визнання тарифів необґрунтованими, оскільки законодавством не встановлено строку чинності технічних паспортів. Належної оцінки наявним доказам не надано.

Окрім того, судами першої та апеляційної інстанції не проаналізовано та не оцінено аргумент позовної заяви щодо недотримання Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.08.2012 №390. Відтак, частина підстав позову судом першої інстанції не досліджувалася.

Оскільки Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, є судом права і не може встановлювати фактичних обставин справи, судові рішення було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Під час нового судового розгляду суд має надати оцінку доказам та встановити щодо яких конкретно будинків були відсутні технічні паспорти; щодо яких конкретно будинків неправильно визначено площу прибудинкової території, а отже, і неправильно розраховано тариф; чи було дотримано процедуру попереднього інформування населення про зміну тарифів.

Постанова Верховного Суді від 12.06.2019 у справі № №826/8441/17 - http://reyestr.court.gov.ua/Review/82383852.