Судді ВС обговорили законодавче та інституційне забезпечення єдності судової практики

Дискусія відбулася в рамках конференції «Єдність судової практики: погляд Європейського суду з прав людини та Верховного Суду».

За словами Секретаря Великої Палати Верховного Суду Всеволода Князєва, єдності судової практики можна досягти завдяки передбаченим законом процесуальним механізмам, таким як передача справи на розгляд палати, об’єднаної палати чи Великої Палати ВС. Прогресивною практикою, яка має бути впроваджена також у судах першої та апеляційної інстанцій, Секретар ВП ВС вважає спеціалізацію суддів.

Водночас існує і низка дієвих позапроцесуальних інструментів забезпечення єдності судової практики – спільна участь суддів у науково-практичних заходах, публікація правових позицій ВС у фахових виданнях та засобах масової інформації тощо.

Суддя Великої Палати звернув увагу на проблему, пов’язану із виконанням судових рішень.

«На виконання рішення ВП ВС у зразковій справі про паспорт-книжечку держава досі не ухвалила жодного нормативно-правового акта, зворотного зв’язку ми не маємо. І це серйозна проблема, оскільки без виконання державою судових рішень усі зусилля, які судді докладають до забезпечення єдності практики, не варті нічого», – наголосив Всеволод Князєв.

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі ВС Володимир Бевзенко проаналізував причини неоднаковості судової практики в адміністративних справах та окреслив новели проекту Закону України «Про адміністративну процедуру». Зазначений документ, за словами судді, містить низку оціночних понять та нових категорій,  що може спричинити різне тлумачення норм у процесі правозастосування та, як наслідок, неоднозначну судову практику. Володимир Бевзенко переконаний: «Для забезпечення єдності ми повинні засвоїти та однаково застосовувати положення загального адміністративного права».

Суддя Касаційного господарського суду Ігор Ткач висвітлив практику та статистику розгляду справ Об’єднаною палатою КГС, навів приклади постанов, у яких викладено висновок щодо застосування норм процесуального права.

«Єдність судової практики є запорукою гарантування принципів рівності, правової визначеності та передбачуваності судових рішень як складових верховенства права. Об’єднана палата – це інституція, що дає змогу оперативно реагувати на зміну суспільних відносин та забезпечувати єдність правових позицій в окремих сферах правового регулювання», – зазначив Ігор Ткач.

Суддя Касаційного кримінального суду Микола Мазур звернув увагу на те, що процесуальне законодавство встановлює особливий механізм відступлення від раніше сформульованих висновків Верховного Суду України чи касаційних судів у складі ВС. Водночас законодавство не містить норм, що регламентують можливість та порядок відступу від усталеної практики судів першої та апеляційної інстанцій.

Суддя повідомив, що на рівні колегій ККС ВС сформулював низку підходів, зокрема, щодо порядку підтвердження повноважень захисника, відсутності у слідчого та прокурора права передоручати проведення обшуку оперативним підрозділам, меж необхідної оборони у разі озброєного нападу чи вторгнення у житло тощо.

«Єдність судової практики потрібна для прогнозованості та оперативності розгляду справ. Одним із квазіпроцесуальних механізмів її забезпечення є інститут окремої думки», – вважає суддя Касаційного цивільного суду Василь Крат. На його переконання, зміна судової практики має поширюватися лише на нові справи, аби не спричиняти скасування раніше ухвалених рішень. Разом з тим суддя зазначив, що важливою є і позасудова комунікація суддів, участь у фахових обговореннях, круглих столах, конференціях.