Постанова КГС ВС щодо правонаступництва за ст. 22 Закону України «Про теплопостачання»

У справі № 910/5080/18 ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ «Київенерго» (яке у подальшому змінило найменування на АТ «Київенерго») про стягнення 97 240 951,05 грн заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого природного газу за договором постачання природного газу.

Ухвалою місцевого господарського суду залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «Київенерго» – КП «Київтеплоенерго» та замінено відповідача у справі правонаступником – КП «Київтеплоенерго» з посиланням, зокрема, на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України від 22 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання».

Постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу місцевого господарського суду скасовано.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке.

Суд апеляційної інстанції встановив, що цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (територіальній громаді м. Києва, яку представляє Київська міська рада) попереднім користувачем (ПАТ «Київенерго») у зв’язку з припиненням дії угоди про реалізацію проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, на підставі якої попередній користувач володів та користувався комплексом. Із 1 травня 2018 року цілісний майновий комплекс (поставка газу на який врегульовувалася договором постачання природного газу, який укладений між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Київенерго») був переданий власником на праві господарського відання у володіння та користування іншому суб’єкту господарювання – КП «Київтеплоенерго».

У випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов’язань до нового суб’єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника).

За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи – попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об’єктів теплопостачання конкретним суб’єктом господарювання – попереднім користувачем комплексу, який відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто у разі здійснення правонаступництва на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що поширення положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» на ці правовідносини буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже, суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Постанова Верховного Суду від 8 травня 2019 року у справі №  910/5080/18 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/81619976.