Судді ВС обговорили забезпечення конституційного права на захист у кримінальному провадженні

17 квітня 2019 року заступник голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, секретар Другої судової палати Валентина Щепоткіна та суддя Великої Палати Верховного Суду Олександра Яновська взяли участь у правовому практикумі на тему «Забезпечення конституційного права на захист у кримінальному провадженні», який проходив на базі Національної академії прокуратури України.

Валентина Щепоткіна під час виступу розповіла про взаємоузгодженість права на захист як загальної засади кримінального провадження з іншими принципами кримінального процесу та шляхи подолання колізій і прогалин законодавства у світлі реалізації цих принципів.

Суддя наголосила, що впровадження загальних засад кримінального провадження в КПК України (від 13 квітня 2012 року № 4651-VI) стало важливим кроком для гнучкого застосування процесуальних норм з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Мова йде про те, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.

Заступник голови ККС ВС в доповіді зазначила, що право на захист на всіх стадіях кримінального процесу тісно пов’язане з такими загальними засадами, як диспозитивність і змагальність. Загальним правилом узгодження цих принципів між собою є їх підпорядкованість праву на захист, оскільки часто буває, що вимог змагальності та диспозитивності дотримано, однак право на захист порушено.

Також було поінформовано про позицію, що незгода обвинуваченого з позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність. Ефективність захисту не тотожна досягненню бажаного для обвинуваченого результату за результатами судового розгляду, а полягає в наданні йому належних і достатніх можливостей захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб, з використанням власних процесуальних прав і кваліфікованої юридичної допомоги.

Йшлося й про те, що способи належної реалізації права на захист мають бути спрямовані на справедливість процесу і не можуть вважатися окремою метою. Це означає, що прокурор не вправі оскаржувати судове рішення з позиції порушення права на захист, якщо немає підстав для оскарження у сторони захисту. У кожної сторони – вільний вибір щодо реалізації своїх прав, проте це не надає права одній стороні кримінального провадження реалізовувати права іншої сторони.

Крім того, Валентина Щепоткіна вказала на те, що посилання в касаційній інстанції на порушення права на захист у судах першої та апеляційної інстанцій з підстав, про які на цих стадіях сторона захисту не заявляла, не до кінця обґрунтовані. Це означає, що право на захист порушується тоді, коли обрані способи захисту не реалізовані з вини суду, до якого були подані клопотання, а не у випадках, коли сторона захисту діяла пасивно, а після дослідження всіх доказів заявляє про невідповідність процесу стандартам права на захист.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександра Яновська зазначила, що право на захист є одним з основних елементів конвенційного права на справедливий суд. Розуміння права на захист не повинно обмежуватися лише забезпеченням права на захист підозрюваного, обвинуваченого. Всі учасники кримінального процесу, зокрема потерпілі, свідки, особи, щодо майна яких застосовуються заходи забезпечення, мають право на захист.

Судова практика Великої Палати Верховного Суду свідчить про можливість відновлення порушеного права на захист, що було встановлено Європейським судом з прав людини.

Яскравим прикладом забезпечення права на захист є правові позиції, висловлені Великою Палатою Верховного Суду щодо можливості апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів, що не передбачені КПК України, та щодо недопустимості використання як доказів результатів негласних слідчих (розшукових) дій без належного виконання вимог ст. 290 КПК України.

Варто звернути увагу і на правові висновки, сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду, щодо можливості ефективних засобів захисту прав учасників кримінального провадження не тільки за допомогою процесуальних засобів, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, а й з використанням інструментів інших судових юрисдикцій, зокрема адміністративної та цивільної.

Судді ВС також обговорили з учасниками практикуму інші дискусійні питання, які стосуються забезпечення права на захист у кримінальному провадженні, та відповіли на їхні запитання.