Судді загальних судів західних областей України обговорили з суддею Верховного Суду значення висновків ВС щодо застосування норм права у цивільних справах

У Львові за участю судді Великої Палати Верховного Суду Дмитра Гудими відбувся круглий стіл на тему «Висновки Верховного Суду щодо застосування правових норм і їх значення у правозастосовній практиці судів нижчих інстанцій у світлі чинних норм ЦПК України».

Захід організувало Львівське регіональне відділення Національної школи суддів України з метою підвищення професійного рівня суддів першої й апеляційної інстанцій загальних судів.

З вітальними словами до учасників заходу звернулися директор Львівського регіонального відділення НШСУ Оксана Польна, заступник голови Львівського апеляційного суду Василь Ревер, суддя Львівського апеляційного суду Ярослав Левик. Програму заходу презентував учасникам суддя Кам’янка-Бузького районного суду Львівської області Тарас Котормус.

Заступник голови Стрийського міськрайонного суду Львівської області Вікторія Бучківська ініціювала дискусію про те, як суддя має застосовувати висновки Верховного Суду.

Суддя ВП ВС Дмитро Гудима зазначив, що для визначення того, чи застосовувати певний висновок Верховного Суду, сформульований у конкретній справі, при вирішенні аналогічної справи, необхідно, насамперед, встановити, чи подібними є правовідносини у цій справі та у справі, яку розглянув ВС.

Термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб’єктами, об’єктами та змістом (правами й обов’язками суб’єктів правовідносин). З теорії права відомо, що суб’єктний і об’єктний критерії подібності правовідносин мають значення тоді, коли гіпотеза норми права, що має бути застосована для врегулювання цих відносин, вказує на конкретний вид суб’єктів або об’єктів права, яких стосується правило диспозиції цієї норми.

«Тому суб’єктний і об’єктний критерії не завжди допомагають визначити подібність правовідносин. Наприклад, якщо норма права не передбачає, що її дія поширюється лише на обмежене коло осіб, суб’єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин як подібних. З огляду на вказане основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є їх юридичний зміст – права й обов’язки учасників, – наголосив суддя ВП ВС. – А подібність правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, свідчить про їх тотожність».

Для ілюстрації діяльності ВП ВС з визначення подібності правовідносин Дмитро Гудима навів, зокрема, справу № 761/31121/14-ц, в якій ВП ВС ухвалила постанову 12 грудня 2018 року та встановила подібність правовідносин з передання у власність земельної ділянки, яка повністю віднесена до територій зелених насаджень загального користування, і тієї, яка частково віднесена до таких територій, а частково – до території житлової садибної забудови. В іншій справі – № 522/2202/15-ц – ВП ВС встановила, що відмінність в об’єктах спору не свідчить про неподібність правовідносин, адже і нежилі приміщення, і земельні ділянки є нерухомим майном, щодо якого приписи Цивільного кодексу України про позовну давність і про витребування майна з чужого незаконного володіння повинні застосовуватися однаково (постанова від 5 грудня 2018 року).

Детальніше теоретичні положення щодо особливостей встановлення подібності правовідносин відображені в окремій думці судді у справі № 357/3258/16-ц.

Суддя Львівського апеляційного суду Ярослав Левик розповів про його досвід систематизації висновків Верховного Суду України та про значення постанов Верховного Суду для розвитку судової практики.

Продовжуючи дискусію, суддя ВП ВС Дмитро Гудима зосередив увагу на проблематиці відступів від висновків Верховного Суду України та Верховного Суду. «Законодавством передбачена можливість передання справи на розгляд ВП ВС для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульованого у раніше ухваленому: рішенні ВСУ, рішенні ВС у складі колегії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду та в рішенні ВП ВС», – зауважив суддя.

З теорії права відомо, що підставами для відступу від висновку щодо застосування норми права є вади попереднього тлумачення цієї норми (зокрема, його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість) або зміна соціального контексту, через яку тлумачення застаріло внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері. Детальніше теоретичні положення щодо підстав для відступу від попередніх висновків щодо застосування норм права відображені в окремих думках суддів у справі № 823/378/16.

Практичне застосування теоретичних засад у діяльності ВП ВС Дмитро Гудима  проілюстрував на прикладах відступів від висновків ВСУ у правовідносинах: щодо такого способу захисту у сфері земельних відносин, як оскарження відповідного рішення органу місцевого самоврядування (постанови від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, від 19 червня 2018 року у справі № 916/1979/13); щодо застосування позовної давності до негаторних (постанова від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц) і віндикаційних позовів (постанова від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17); щодо порядку відчуження спільної сумісної власності (постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17).

Звернув увагу суддя ВП ВС і на висновки ВСУ, які ВП ВС підтримала та застосувала для вирішення інших справ. Наприклад, у постановах у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц, № 522/2110/15-ц ВП ВС погодилася з висновком ВСУ щодо можливості власника згідно зі статтями 387 і 388 ЦК України витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім набувачем цього майна і набула його з незаконних підстав, а також з висновком про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, є таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.