flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Верховний Суд опублікував черговий огляд практики Європейського суду з прав людини

29 березня 2019, 13:48

В дев’ятому огляді практики Європейського суду з прав людини можна ознайомитися, окрім іншого, з рішеннями ЄСПЛ у справах проти України:  M. T. v. UKRAINE, BIGUN v. UKRAINE та  BURGAZLY v. UKRAINE.

Так, у справі M.T. v. UKRAINE національні суди відмовили заявнику у позові про визнання його батьківства  з огляду на сплив строку позовної давності та не взяли до уваги поважні причини пропуску такого строку, що призвело до констатації ЄСПЛ порушення права заявника на повагу до сімейного життя, закріпленого статтею 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

У справі BIGUN v. UKRAINE  заявники, один з яких відбував покарання у вигляді довічного позбавлення волі, скаржилися на порушення їхніх прав з огляду на відмову адміністрації установи виконання покарань надати їм дозвіл на тривалі побачення кожні три місяці, в результаті якої ЄСПЛ констатував порушення статті 8 Конвенції.

У справі BURGAZLY v. UKRAINE ЄСПЛ постановив, що було порушення Україною статті 8 Конвенції у зв’язку з втручанням працівниками установи покарань у особисте листування заявника з різними організаціями під час відбування ним покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Звертаємо увагу також і на рішення ЄСПЛ у справі HØINESS v. NORWAY, у якій заявниця позивалася до медіакомпанії та редактора онлайн-ресурсу. Вона вважала, що її честі, гідності та діловій репутації було завдано шкоди відповідачами, оскільки вони допустили публікацію анонімним користувачем на цьому онлайн-ресурсі обурливих коментарів до статей, які висвітлювали певні (пов’язані з нею) події. ЄСПЛ у цій справі своїм рішенням констатував відсутність порушення статті 8 Конвенції, на яку посилалася заявниця, обґрунтовуючи свою скаргу.

Окремий інтерес становить і справа FLĂMÎNZEANU v. ROMANIA, що стосувалася скарги заявника, який відбував покарання у вигляді позбавлення волі, на нездатність установи відбування покарань забезпечити його право на освіту, у зв’язку з чим ЄСПЛ констатував порушення статті 2 Першого протоколу до Конвенції.