Судді Верховного Суду виступили на заході, присвяченому новітній судовій практиці

На круглому столі «Новітня судова практика 2019: господарські, цивільні, адміністративні спори», організованому Діловим Клубом, судді Верховного Суду ознайомили учасників заходу з практикою найвищої судової установи, поділилися баченням побудови ефективної стратегії судового захисту, який сприятиме відновленню порушених прав та інтересів осіб.

На думку судді Великої Палати Верховного Суду Лариси Рогач, чітке розмежування компетенції між судами різних юрисдикцій є основою стабільності правової системи для втілення гарантій захисту прав і свобод осіб.

Критеріями розмежування юрисдикцій, тобто передбаченими законом умовами, за якими певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, суб’єктний склад і характер спірних правовідносин у їх сукупності або пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Суддя ВП ВС звернула увагу аудиторії на певні справи, які Велика Палата розглянула у 2018 році та на початку 2019 року, і окремо зупинилася на вирішенні юрисдикційних спорів.

Лариса Рогач ознайомила присутніх із загальними підходами визначення ознак корпоративних правовідносин і, відповідно, віднесення їх до юрисдикції господарських судів. Торкнувшись питання захисту права власності, вона розповіла про спори з державним реєстратором. Так, якщо позивач оскаржує дії чи рішення державного реєстратора, які вчинені за заявою третьої особи, такі дії чи рішення стосуються правовідносин, що виникли чи виникають між позивачем та цією третьою особою, тобто вбачається спір про право щодо нерухомого майна. Цей спір за своєю природою є приватноправовим і повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб’єктного складу сторін.

Доповідач зазначила, що діяльність суду спрямована на дотримання оптимального балансу між правом особи на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності та оперативності судового процесу. Вона предметно розглянула ситуації, коли в певних випадках позивачі заявляють вимоги, які не можуть розглядатися як правові спори, і провадження у такому разі підлягають закриттю.

Суддя також навела приклад спору за участю такого суб’єкта, як громадська організація, в якому Верховний Суд забезпечив право на доступ до правосуддя, пояснивши з урахуванням практики Великої Палати наявність в організації права на представництво в суді екологічних інтересів суспільства з метою захисту порушених екологічних прав. У цій справі організація діяла як орган владних повноважень, тому  спір підлягав розгляду адміністративним судом.

Суддя ВП ВС нагадала представникам юридичної спільноти про концептуальні зміни до Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, системне тлумачення ст. 20 ГПК України дає розуміння того, що участь фізичної особи може бути обмежена певними винятками, за відсутності яких фізична особа стає учасником господарського процесу. Статус, в якому виступає особа, також впливає на віднесення конкретної справи до певної юрисдикції.

У зміненому ГПК України передбачено, що суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Належне застосування норм процесуального кодексу сприяє ефективному судовому розгляду. Суддя активно впливає на хід процесу, що відповідає принципам, закладеним у міжнародних документах, контролює своєчасне виконання сторонами вимог та вживає заходів у  випадках зловживання процесуальними правами, наголосила Лариса Рогач.

На завершення суддя ВП ВС додала, що успішною можна вважати стратегію, яку представник реалізував у суді, коли позовні вимоги сформульовані так, що судове рішення можливо виконати. Про неефективність механізму захисту прав говорить, наприклад, необхідність звертатися до суду повторно для отримання нового рішення, щоб виконати попереднє, тобто множення позовів.

Про новели Цивільного процесуального кодексу України за матеріалами практики Верховного Суду розповів суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат.

Акцентувавши на питанні вжиття заходів щодо запобігання зловживання процесуальними правами, суддя зауважив, що суд зобов’язаний у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу застосувати заходи, визначені ЦПК України. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є основною засадою цивільного судочинства. В цьому контексті він розповів про існування тенденції формулювання у касаційній скарзі доводів про порушення судами правил юрисдикції, власне спотворення висновків судів у справі для того, щоб справа потрапила на розгляд Великої Палати Верховного Суду. З метою запобігання такому зловживанню процесуальним правом судді ВП ВС дійшли висновку, що саме лише твердження про порушення правил юрисдикції не є достатньою підставою для прийняття справи до провадження ВП ВС.

Суддя КЦС ВС наголосив, що не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду в апеляційному порядку. Практика Верховного Суду свідчить, що касаційна скарга може бути подана особою, яка не брала участі в справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та обов’язки лише після розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, оскільки саме суд першої інстанції визначає суб’єктний склад сторін.

Василь Крат приділив увагу важливим аспектам визначення підсудності. Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого найвища. На прикладі судової практики ВС суддя показав співвідношення виключної підсудності та підсудності за вибором позивача у разі подання позовів про захист прав споживачів та до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти.

Порушення норм процесуального права, зазначив суддя КЦС ВС, є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу суд розглянув за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду у разі, якщо таке повідомлення є обов’язковим і учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

У виступі Василь Крат проаналізував практику Верховного Суду стосовно питань визначення належного відповідача; повноважень апеляційного суду при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами; моменту, з якого провадження вважається розпочатим; порядку подання апеляційної скарги; відмови у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення; сплати судового збору; сплати авансового внеску; продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги; представництва у малозначних справах; права на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду; апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції за результатами вирішення питання про привід боржника; заміни сторони виконавчого провадження правонаступником; участі у цивільному процесі прокурора; правил підсудності при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника; застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції.

Начальник управління забезпечення роботи судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Леся Зуєвич розповіла про електронний суд, початок роботи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС), можливості електронного кабінету та вчинення процесуальних дій. У виступі вона також проаналізувала новели процесуального законодавства: розширення способів судового захисту; представництво в судовому процесі; розширення способів доказування; забезпечення доказів; механізми запобігання зловживання процесуальними правами; заходи процесуального примусу; апеляційне та касаційне оскарження; правила розгляду справ у Верховному Суді.