Якщо є хоча б одна справа, що стосується дискримінації в будь-якій сфері, значить проблема існує, і її треба вирішувати

Суддя Великої Палати Верховного Суду Дмитро Гудима виступив на тренінгу для адвокатів щодо проблем дискримінації та застосування її заборони у вітчизняній практиці. До найвищої судової інстанції України надходить відносно незначна кількість справ стосовно проявів дискримінації, проте, на думку судді Великої Палати, наявність хоча б однієї справи сигналізує про певну проблему незалежно від сфери, де ця проблема проявляється.

Актуальність такого заходу зумовлена об’єктивною необхідністю підвищити рівень обізнаності представників адвокатської спільноти щодо практичного застосування заборони дискримінації, зокрема європейських стандартів у цій царині. На думку судді Великої Палати ВС, досліджуючи судову практику, в якій сторона обґрунтовано скаржилася на порушення вказаної заборони, можна дійти висновку, що суди готові до розгляду відповідної категорії справ.

Дмитро Гудима, розглянувши приклади, які зафіксував на світлинах, проаналізував застосування тесту Європейського суду з прав людини на виявлення порушень заборони дискримінації в Україні. З’ясовуючи питання про те, чи мала місце дискримінація при реалізації особою певного права, за загальним правилом слід встановити: чи є різниця у ставленні до цієї особи у порівнянні з іншими при реалізації відповідного права; чи перебувають усі ці особи в однаковій ситуації; чи пов’язана така різниця з певною ознакою особи, яка відчуває різницю у ставленні; чи є для цієї особи негативні наслідки встановленої різниці; чи є закон, який допускає можливість встановлення різниці у ставленні; яка мета такого встановлення у конкретній ситуації; чи не виходить виявлена різниця у ставленні за межі свободи розсуду держави; чи є суспільна потреба у встановленні різниці у ставленні; чи дозволяє встановлена різниця у ставленні досягнути поставленої мети; чи існують менш обтяжливі засоби досягнення такої мети.

Для ілюстрації проблематики суддя Великої Палати ВС запропонував слухачам релевантні висновки Великої Палати ВС, Касаційного адміністративного суду у складі ВС, а також практику судів апеляційної інстанції.

Одна зі справ, розглянутих Великою Палатою ВС, стосувалася зарахування до спеціального стажу роботи того стажу, який особи набули, працюючи в неакредитованих аптечних закладах, до внесення змін у законодавство, відповідно до яких така акредитація стала добровільною. Велика Палата ВС дійшла висновку, що особи, які працювали на посадах фармацевтів в аптечних кіосках, належних підприємцеві, за умови здійснення такої діяльності на основі ліцензій на провадження роздрібної торгівлі лікарськими засобами, незалежно від отримання цим аптечним закладом акредитаційних сертифікатів, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років. Віднесення стажу роботи до спеціального, що дає право на пенсію за вислугу років, лише за ознакою наявності державної акредитації аптечного закладу, яка з 13 червня 2015 року стала добровільною, має дискримінаційний характер, оскільки без об’єктивного та розумного обґрунтування передбачає поводження у різний спосіб з особами, які перебувають у відносно схожих ситуаціях, – працювали чи працюють в неакредитованих аптечних закладах (постанова від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а).

Крім того, Велика Палата ВС захистила гарантоване ст. 32 Конституції України право особи на повагу до приватного життя без дискримінації у зв’язку з обробкою персональних даних. Позивачка звернулася до суду з позовом, заперечуючи проти виготовлення паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм, який міститиме її персональні дані. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що парламент, ухваливши Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», не дотримав вимог, згідно з якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. Позбавлення особи можливості отримати паспорт у формі книжечки та спричинені цим побоювання окремої суспільної групи стосовно отримання паспорта у вигляді ID-картки становлять таке втручання держави у право на повагу до приватного життя, яке не було необхідним у демократичному суспільстві та яке є непропорційним цілям, що мали б бути досягнуті без покладення на особу надмірного тягаря (постанова від 19 вересня 2018 року у справі № 806/3265/17).

У ході виступу Дмитро Гудима також пояснив, як визначити наявність дискримінації, на прикладах постанов Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справах № 826/12123/16 від 20 грудня 2018 року, № 304/1409/16-а від 2 листопада 2018 року, Київського апеляційного адміністративного суду у справах № 823/2017/17 від 28 лютого 2018 року та № 760/6496/17 від 19 червня 2018 року, а також Апеляційного суду Львівської області у справі № 465/3382/17 від 16 липня 2018 року.

Захід проводиться другий рік поспіль Всеукраїнською благодійною організацією «Українська фундація правової допомоги» спільно з Центром «Соціальна дія» та Регіональним центром з прав людини за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Ініціатива спрямована на забезпечення захисту потерпілих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті і реалізується, зокрема, через навчання адвокатів, щоб допомогти розробити дієві механізми захисту клієнтів у справах про дискримінацію, злочини на ґрунті ненависті з урахуванням українського законодавства та європейського права у галузі прав людини.