Обмеження щодо місця та способу ознайомлення з копією Реєстру виборців зумовлене необхідністю захисту їх персональних даних

Обов’язок Центральної виборчої комісії надати на вимогу кандидата у Президенти України електронну копію бази даних Державного реєстру виборців кореспондує з іншим обов’язком – забезпечити належний захист персональних даних виборців, що належать до конфіденційної інформації та захищаються Законом України «Про захист персональних даних».
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши апеляційну скаргу у справі за позовом кандидата на пост Президента України до Центральної виборчої комісії, у якому він просив:
визнати протиправними дії ЦВК щодо надання електронної копії бази даних Державного реєстру виборців з можливістю доступу лише в приміщенні та з обладнання ЦВК;
визнати протиправними дії ЦВК як такі, що протизаконно зобов’язують кандидата на пост Президента України перевіряти повноту та достовірність персональних даних цього реєстру виключно в приміщенні та з обладнання ЦВК; зобов’язати ЦВК надати кандидату електронну копію бази даних реєстру з можливістю доступу з обладнання позивача у будь-якому місці (приміщенні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, скориставшись своїм правом, позивач отримав копії оптичної бази даних Державного реєстру виборців, але поза межами приміщення ЦВК з власного комп’ютера йому не вдалося ознайомитися з цим реєстром. Позивач вважає, що це є перешкодою у здійсненні публічного контролю в інтересах виборців.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд погодився з цим рішенням з огляду на таке.

З метою забезпечення захисту персональних даних виборців, що містяться в базі даних реєстру, ЦВК затвердила Порядок передачі електронної копії бази даних Державного реєстру виборців депутатським фракціям у Верховній Раді України та кандидатам на пост Президента України при підготовці проведення виборів Президента України (постанова від 26 березня 2014 року № 74). До цього Порядку були внесені зміни та доповнення від 25 жовтня 2018 року відповідно до постанови ЦВК № 170. Зокрема, пунктом 3.5 Порядку встановлено певні обмеження щодо місця та способу ознайомлення з копією бази даних Державного реєстру виборців.

Як зазначено в рішенні Суду, відповідно до пояснень відповідача, додаткові заходи для захисту відомостей, що містяться в Державному реєстрі виборців, зумовлена стрімким розвитком ІТ-технологій і зростанням ризиків кібератак та несанкціонованого втручання у бази даних, які містять конфіденційну інформацію про персональні дані осіб, зокрема виборців, за останні декілька років у світі та в Україні.

Колегія суддів вказала, що п. 3.5 Порядку зі змінами та доповненнями є чинним і має застосовуватися щодо осіб, зазначених у ньому.

Верховний Суд спростував доводи представників позивача про створення ЦВК перешкод у здійсненні кандидатом публічного контролю в інтересах виборців, оскільки ч. 8 ст. 3 Закону України «Про Державний реєстр виборців» передбачає публічний характер Державного реєстру виборців, що забезпечує доступність для кожного виборця відомостей щодо нього. Отже, оскаржувані дії ЦВК стосуються безпосередньо позивача як кандидата у Президенти України і жодним чином не стосуються прав та інтересів інших осіб.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що встановлення певних обмежень щодо доступу до Державного реєстру виборців зумовлене необхідністю забезпечення захищеності реєстру, а це відповідно до ч. 10 ст. 3 Закону України «Про Державний реєстр виборців» означає забезпечення захисту бази даних цього реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом.

Постанова Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі № 855/17/19 (адміністративне провадження № А/9901/15/19).