Аліменти на дитину, що навчається після досягнення повноліття, сплачуються і за період канікул – Верховний Суд

Районний суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, частково задовольнив позов про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчатися. Суд стягнув із батька аліменти у твердій грошовій сумі щомісячно до закінчення навчання сина, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років, однак без урахування часу канікул.

Оскаржуючи рішення попередніх інстанцій у Верховному Суді, позивач у касаційній скарзі вказав, зокрема, що стягнення аліментів припиняється у зв’язку із закінченням навчання, а не у зв’язку з канікулами, як зазначено судами в оскаржуваних рішеннях. Суди не взяли до уваги, що оплата за гуртожиток проводиться за повний рік, а не за навчальний, при цьому її розмір є завеликим для позивача.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу задовольнив частково, змінив рішення попередніх судів.

Колегія суддів не погодилася з висновками судів щодо звільнення відповідача від обов’язку сплачувати аліменти під час перебування дитини на канікулах, оскільки чинним законодавством таке виключення не передбачено. Той факт, що під час канікул дитина не проходить навчання, не є підставою для звільнення від передбаченого ст. 199 СК України обов’язку батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчатися, оскільки канікулярний час входить у період навчання.

У постанові Суду зазначено, що за змістом ст. 199 СК України законодавець визначив обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення навчання чи відрахування з навчання. 

Таким чином, висновки попередніх судів щодо звільнення відповідача від обов’язку сплачувати аліменти під час перебування дитини на канікулах не відповідають нормам матеріального права, у зв’язку з чим рішення судів підлягають зміні шляхом виключення з них фрази «без урахування часу канікул».

Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 346/103/17 (провадження № 61-20178св18).