Велика Палата Верховного Суду висловилася щодо припинення права суб’єкта господарювання на частку у спільному майні

За змістом ст. 7 Господарського кодексу України та статей 1, 9 Цивільного кодексу України до господарських правовідносин щодо припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників підлягають застосуванню положення ст. 365 ЦК України.

Для припинення права суб’єкта господарювання (юридичної особи) на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умов, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України – відповідач та ТОВ «Укрнасінняпром» – позивач уклали договір пайової участі, відповідно до умов якого сторони зобов’язалися шляхом об’єднання майна, зусиль, матеріально-технічних ресурсів, що належать сторонам на відповідних правових засадах, у межах чинного законодавства відповідно до їхніх статутів спільно побудувати об’єкт – сучасний завод «CIMBRIA» з доробки та сортування насіння і зерна на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Інституту.

Позовні вимоги ТОВ «Укрнасінняпром» обґрунтовані тим, що Інститут не виконує обов’язків співвласника та не бере участі в поточній діяльності, експлуатації й управлінні спільним майном, де 213/214 часток у праві власності належить позивачу, а 1/214 частка – відповідачу. Тобто, на думку позивача, відповідач чинить перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності з експлуатації, управління та отримання доходів від користування майном, що є підставою для припинення права відповідача на відповідну незначну частку в такому спільному майні відповідно до положень ст. 365 ЦК України.

Велика Палата ВС зазначила, що предметом позову в цій справі є припинення права Інституту на частку у спільному майні – цілісному майновому комплексі заводу, присудження на його користь грошової компенсації за цю частку та визнання права власності на неї за позивачем. Між сторонами справи – юридичними особами – суб’єктами господарювання склалися господарські правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Приписи актів господарського законодавства України не містять норм права, які регулюють відносини щодо припинення права на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників. Такі господарські правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні врегульовані нормами цивільного законодавства. До цих відносин підлягають застосуванню відповідні приписи ЦК України, зокрема, положення ст. 365 цього Кодексу.

Велика Палата ВС звернула увагу, що майновий комплекс заводу «CIMBRIA» розташований на державній земельній ділянці площею 3,14 га, яка належить Інституту на праві постійного користування, тому відчуження належної Інституту 1/214 частки у спільному нерухомому майні (цілісному майновому комплексі заводу «CIMBRIA»), яка є об’єктом державної власності, призведе до фактичної остаточної втрати Інститутом можливості користуватися зазначеною земельною ділянкою. Це спричинить припинення права Інституту як заснованої на державній власності наукової установи на належну йому спірну частку в спільному нерухомому майні (цілісному майновому комплексі заводу «CIMBRIA»), розташованому на закріпленій за ним на праві постійного користування земельній ділянці державної власності, завдасть істотної шкоди як його інтересам, так і інтересам держави.

Враховуючи, що припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, Велика Палата ВС дійшла висновку про відсутність підстав для припинення права Інституту на належну йому спірну частку в спільному нерухомому майні на вимогу іншого співвласника (ТОВ «Укрнасінняпром») відповідно до ст. 365 ЦК України, а, як наслідок, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про присудження на користь Інституту грошової компенсації за цю частку, а також про визнання права власності на неї за позивачем.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/78977551.