«Незалежність судді – це, в першу чергу, його внутрішній стан», – суддя ВС Алла Лесько

Таку думку суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Алла Лесько висловила  під час Міжнародного конституційного полілогу «Зміни до Конституції України: теорія та практика в конституційній демократії», що відбувся 7 грудня 2018 року. Також на заході суддя Великої Палати ВС Дмитро Гудима розповів, від чого залежить довіра суспільства до судової системи і як цю довіру підвищувати.

Алла Лесько зауважила, що суддя або здатен ухвалювати рішення незалежно від стороннього впливу та згідно із законом і принципом верховенства права, або у нього щодо цього існує внутрішня проблема. За її словами, забезпечення незалежності суддів на законодавчому рівні врегульовано достатньо. Однак у деяких політиків і посадовців вищого рівня відсутнє розуміння суті суддівської незалежності. Це своєю чергою прямо впливає на рівень довіри до суду. Незалежність судді і довіра до суду – нерозривно пов’язані між собою. «Довіри не буде, якщо суддя залежний. І якщо ми досягнемо рівня, коли розуміння  незалежності судді буде існувати у свідомості політиків, членів суспільства, і, звичайно, кожного судді, довіра до суду пропорційно збільшиться», – зазначила суддя ВС.

Також вона згадала про звернення суддів до Вищої ради правосуддя щодо втручання в їхню діяльність. Існує багато відповідних рішень ВРП, у яких викладено принципові підходи щодо забезпечення незалежності суддів. Однак і далі трапляються непоодинокі випадки спроб тиску на суд. Алла Лесько навела цитату з роману Юрія Андруховича «Коханці Юстиції», події у якому відбуваються в 1610 році. Письменник описав, що підсудні з’являлися до суду із озброєною «групою підтримки», відтак лише самовбивця міг наважитися доправляти їх до в’язниці*. «Ні для кого не секрет, що інколи наші суди ухвалюють рішення в ситуаціях, дуже схожих на описану у цьому фрагменті, коли суди фактично в облозі», – порівняла суддя ВС.

До ухваленого за таких умов рішення, наголосила доповідач, навряд чи буде довіра. Навіть якщо воно законне і обґрунтоване, завжди підсвідомо існуватиме думка, що рішення ухвалене під тиском.

Крім того, вважає Алла Лесько, важливо, щоб необхідність забезпечення незалежності суддів усвідомлювали представники правової спільноти. Вона навела думку адвоката, висловлену на одному з форумів та з якою вона повністю погоджується. А саме, що кожен адвокат має обов’язок перед правосуддям, який полягає в тому, щоб чесно пояснити клієнту, коли його позиція не ґрунтується на законі. А не пояснювати програну справу поганою роботою суду. «Це обов’язок адвоката перед правосуддям. І коли кожен із нас буде це розуміти, тоді і незалежність судді прямо пропорційно буде породжувати відповідну довіру до суду», – сказала Алла Лесько.

Дмитро Гудима зазначив, що зміни до Конституції України в частині правосуддя вже дають результати, про що свідчить в тому числі і зростання довіри суспільства до суду, зафіксоване соціологічними дослідженнями.

Серед знакових змін він назвав деполітизацію у сфері призначення та звільнення суддів, підвищення ролі ВРП у цьому процесі, формування триланкової структурованої судової системи, а також створення нового органу – Великої Палати Верховного Суду. «Вона покликана вирішити багато проблем, зокрема юрисдикційних питань, а також виключних правових проблем», – пояснив суддя ВП ВС.

Крім того, він відзначив запровадження дієвого механізму контролю за виконанням судових рішень. І нагадав, що влітку цього року ВП ВС застосувала цей механізм в одній зі справ. У ній відповідачем була Вища кваліфікаційна комісія суддів України, яка не надавала громадському активісту запитувану ним публічну інформацію. «Ми встановили контроль за виконанням рішення, і, думаю, це певний знак для всіх судів в Україні, що такий інститут має працювати», – наголосив Дмитро Гудима.

Також він торкнувся проблеми недовіри українців до суду та до національних інституцій загалом. На думку доповідача, недовірливість українців зумовлена, зокрема, нашою історією. Члени суспільства, яке тривалий час перебувало під владою різних держав, довіряли винятково людям, із якими мали, насамперед, кровні зв’язки. Тож марно сподіватися, що за той короткий час, що минув від здобуття незалежності нашою державою, встигла сформуватися довіра до всіх  державних інститутів.

Дмитро Гудима зазначив, що влада вже зробила необхідні кроки для формування інституційної незалежності суддів. Надалі потрібна фактична робота суддів безпосередньо у судах над тим, щоб завдяки їхнім рішенням, їх аргументованості та обґрунтованості отримати більшу довіру громадян. Також треба працювати над тим, щоб рішення були зрозумілими не тільки для фахівців, але і для широкого загалу.

Суддя ВС навів досвід Канади, де існують схожі до наших проблеми щодо розуміння змісту судових рішень, а відтак і довіри до того, що в них написали судді. Як для канадців, так і для нас важливими є дискусії щодо структури та мови судових рішень. При цьому Дмитро Гудима поділяє думку закордонних колег, що судові рішення мають викладатися мовою, зрозумілою не тільки для правників.

«Думаю, що в такому випадку громадянину легше було б самостійно визначитися з тим, довіряє він судді чи ні», – пояснив доповідач. І додав, що, на жаль, іноді судові рішення бувають незрозумілими не лише для сторін у справі, але і для адвокатів та навіть суддів. Дмитро Гудима підкреслив, що треба зробити все для того, щоб цю ситуацію виправити. Але висловив упевненість, що найближчими роками відбуватиметься поступовий рух у напрямі більшої аргументованості та обґрунтованості судових рішень, що сприятиме підвищенню довіри до суду зокрема і до державних інституцій загалом.

* Цитата з роману Юрія Андруховича «Коханці Юстиції»:

«…Кожен підсудний натомість з’являвся до суду в такому добірному товаристві озброєних до зубів шаблями, мечами, ланцюгами, киями, кастетами, галябардами й палашами друзяк, родичів і  слуг, що лише знавіснілий фанатик правосуддя або самовбивця наважився би спробувати силоміць привести його до в’язниці – спроба така, безперечно, мала б сумовиті для правосуддя наслідки…».

Фото SUD.UA