flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Суддя Великої Палати ВС Дмитро Гудима розповів про практику Верховного Суду щодо перегляду судових рішень після ЄСПЛ

21 грудня 2018, 14:15

Під час конференції «Роль Верховного Суду в забезпеченні прав і свобод людини», присвяченої першому року роботи Верховного Суду як касаційної інстанції, суддя Великої Палати ВС Дмитро Гудима у доповіді розповів про досвід Великої Палати ВС з виконання рішень Європейського суду з прав людини шляхом перегляду справ на національному рівні у тих ситуаціях, коли Україна в ЄСПЛ справи програла.

Дмитро Гудима повідомив, що впродовж року Велика Палата ВС розглянула по суті 70 заяв про перегляд судових рішень за виключними обставинами, з яких: 9 задовольнила повністю, 5 задовольнила частково, відмовила у задоволенні 40, закрила провадження щодо 16.

Таке співвідношення має об’єктивне підґрунтя: Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов’язує Уповноваженого у справах ЄСПЛ інформувати всіх заявників, на користь яких ухвалені рішення ЄСПЛ, про те, що вони мають можливість ініціювати перегляд їхніх справ в Україні.

Наявність відповідного припису в зазначеному Законі спричинює часто безпідставні звернення до Верховного Суду із заявами про перегляд рішень за винятковими обставинами. Більше того, за кожною такою заявою ВС зобов’язаний відкрити провадження, навіть якщо рішення ЄСПЛ не може бути підставою для перегляду судових рішень, ухвалених на національному рівні.

Прикладом описаної ситуації були заяви, отримані Великою Палатою ВС на підставі рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Burmych and Others v. Ukraine», яким було виключено з реєстру 12 148 звернень проти України щодо тривалого невиконання чинних рішень судів України.

Вочевидь, Велика Палата ВС не могла задовольнити такі заяви, оскільки, по-перше, немає підстав для перегляду судових рішень, які українські суди ухвалили на користь заявників; по-друге, рішення ЄСПЛ у вказаній справі передбачає, що уряд держави упродовж двох років повинен вжити заходи загального, а не індивідуального характеру для виконання чинних рішень національних судів, пояснив Дмитро Гудима.

Він зазначив, що через недоліки законодавства Велика Палата ВС була змушена спершу допустити до розгляду, а потім постановами відмовити в задоволенні 26 заяв і ще 12 проваджень закрити. Для спрямування правозастосовної практики у постановах Велика Палата ВС сформулювала висновок про те, що не може застосовуватися як захід індивідуального характеру на виконання рішення ЄСПЛ перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинами за п. 2 ч. 3 ст. 423 ЦПК України у випадках, якщо встановлені ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань:

  • мають бути усунені лише шляхом вжиття заходів загального характеру;
  • не стосуються особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень;
  • не стосуються справи, про перегляд судового рішення в якій подана заява;
  • стосуються лише тривалості розгляду даної справи чи тривалості невиконання ухвалених у ній судових рішень.

Крім того, Дмитро Гудима звернув увагу на справи щодо забезпечення поновлення на посаді суддів, які, як встановив ЄСПЛ у рішенні в справі «Kulykov and Others v. Ukraine», були звільнені з посад із порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду як на зміст цього рішення, так і на вимоги національного законодавства, відновлення заявників на посадах не відбулося за результатами перегляду судових рішень. І для належного виконання вказаного рішення ЄСПЛ своє слово має ще сказати Вища рада правосуддя, а можливо, і парламент.

Під час доповіді суддя Великої Палати ВС також зосередив увагу на юрисдикційних конфліктах, згадавши, зокрема, рішення ЄСПЛ у справі «Shestopalovа v. Ukraine», в якій заявниця була позбавлена права доступу до суду через суперечливі роз’яснення судів стосовно юрисдикції, в якій мала розглядатися її справа. Велика Палата ВС сформувала практику, згідно з якою, якщо суд, який відповідно до процесуального закону мав розглянути справу, закрив провадження, вказавши на необхідність її розгляду судом іншої юрисдикції, а останній таку справу розглянув по суті чи теж закрив провадження через відсутність у нього юрисдикції, то Велика Палата ВС зазначає про те, в якій юрисдикції мали б розглядатися відповідні спори, проте не допускає повторного закриття провадження для скерування позивача до суду, доступ до якого йому був закритий раніше.