Укладення додаткової угоди до договору купівлі-продажу природного газу має відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору

Приватне акціонерне товариство звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про визнання укладеною додаткової угоди до договору купівлі-продажу природного газу, стверджуючи, що відповідач безпідставно відхилив його пропозицію про укладення додаткової угоди (справа № 910/18478/17).

Місцевий господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у позові відмовив.

Залишаючи без змін оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила таке.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, з огляду на яке сторони зобов’язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього. При цьому в справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме – прямого законодавчого обов’язку відповідача щодо укладення договору.

Діяльність відповідача як постачальника природного газу із спеціальними обов’язками для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, до 1 квітня 2017 року була визначена постановою КМУ від 1 жовтня 2015 року № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)». Тобто згідно з цією постановою як спеціальним нормативно-правовим актом відповідач наділений спеціальними обов’язками з постачання природного газу в розумінні ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» лише певній категорії споживачів і саме щодо такої категорії (побутові споживачі, релігійні організації, бюджетні установи) не має права відмовити позивачу в укладенні договору постачання природного газу. Для всіх інших категорій споживачів, що не підпадали під дію зазначеної постанови, запроваджено ринкові механізми співпраці з постачальниками природного газу.

Проте предметом позовних вимог у цій справі є спонукання відповідача укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу природного газу щодо постачання природного газу у 2016 році для власних потреб позивача (категорії ПР), що не охоплюється дією зазначеної постанови.

Отже, прямого законодавчо встановленого обов’язку для відповідача з укладення такої додаткової угоди немає. Тому її укладення має відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням reyestr.court.gov.ua/Review/78484781.