Судді ВС обговорили проблеми щодо захисту прав хворих на ВІЛ і туберкульоз із представниками ПРООН

Представники Верховного Суду взяли участь у зустрічі за сніданком для суддів на тему «Права людини в контексті ВІЛ та туберкульозу», організованій Програмою розвитку ООН в Україні. Зустріч відбулася 5 листопада 2018 року. Своїми думками щодо порушених питань поділилися голова Касаційного адміністративного суду у складі ВС Михайло Смокович, суддя Касаційного кримінального суду у складі ВС Микола Мазур, суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС Валентина Курило, суддя ККС ВС Алла Макаровець. Також у заході взяли участь суддя Великої Палати ВС Дмитро Гудима, суддя ККС ВС Аркадій Бущенко, суддя КЦС ВС Ірина Фаловська.

Спеціаліст ПРООН з питань ВІЛ та охорони здоров’я Наталія Лук’янова поінформувала, що, за оцінками експертів ЮНЕЙДС, в Україні нараховується до 240 000 людей, які живуть з ВІЛ. Незважаючи на те, що загалом у нормативно-правовому та правозахисному середовищах, які працюють над вирішенням проблем, пов’язаних із ВІЛ та туберкульозом (далі – ТБ) в Україні, відбуваються покращення та вдосконалення, все ще спостерігаються певні юридичні бар’єри.

Зокрема, експерт сказала про дискримінацію людей з реальним або ймовірним статусом ВІЛ-інфікованих або хворих на ТБ, несанкціоноване розкриття конфіденційної інформації,  упереджене ставлення до хворих, зокрема з боку правоохоронців. За таких умов Наталія Лук’янова зазначила про дуже важливу (якщо не вирішальну) роль суддів у захисті прав цієї категорії громадян.

За словами Михайла Смоковича, кількість присутніх на заході суддів ВС з  різних касаційних судів свідчить, що зазначена тема для суддів дуже важлива. Він запевнив, що з боку суддівської спільноти буде докладено всіх зусиль для подолання озвучених проблем.

Водночас голова КАС ВС висловив сумніви, що судді ставляться упереджено до хворих на ВІЛ і ТБ. «З практики можу сказати, що коли, наприклад, підсудний хворіє на туберкульоз, є відповідні медичні документи, то робиться все, щоб він не відбував покарання в місцях позбавлення волі», – сказав Михайло Смокович. Суддя подякував організаторам заходу за запрошення і пообіцяв співпрацювати з ними над розв’язанням порушених проблем.

Микола Мазур зазначив, що судді враховують наявність згаданих хвороб, обираючи запобіжний захід чи призначаючи покарання. Однак самого факту наявності хвороби не завжди достатньо, щоб прийняти відповідне рішення. На жаль, деякі хворі зловживають своїм становищем, скоюють повторні злочини. І тоді в суду не лишається іншого вибору, як призначити особі реальний термін покарання.

Однак, наголосив суддя, якщо до хворої особи можна застосувати запобіжний захід чи покарання, не пов’язане з позбавленням волі, будь-який суддя прийме таке рішення. Тим більше з огляду на те, що стан медицини в умовах позбавлення волі у нас не найкращий. «Цей аспект також треба враховувати. І людям, які десь оступилися, вчинили якийсь злочин, давати шанс виправитися без позбавлення волі, й при цьому нормально лікуватися на волі», – сказав Микола Мазур.

Валентина Курило зауважила, що судді також вразливі до захворювання на ТБ. І на практиці є непоодинокі випадки, коли вони інфікувалися, розглядаючи справи, підсудними в яких були хворі особи. Однак судді завжди ставляться толерантно до таких людей і не обмежують їх у правах. 

Також представник КЦС ВС звернула увагу, що цивільні суди розглядають, зокрема, справи щодо позбавлення батьківських прав, усиновлення, встановлення опіки. І розповіла про одну з таких справ. Батька хотіли позбавити батьківських прав через те, що він не спілкувався з дитиною протягом тривалого часу, а також – що він хворів на ТБ. При цьому орган опіки і піклування надав висновок про доцільність позбавлення хворого батьківських прав через його недугу.

Однак суди, розглядаючи справу, встановили, що батько не спілкувався з сином, тому що боявся його інфікувати. Спочатку батьку треба було вилікуватися та зробити ремонт у квартирі. Після цього рішення всіх інстанцій були прийняті на користь батька.  

«Розглядаючи справи, що стосуються позбавлення батьківських прав, судді передусім враховують якнайкращий інтерес дитини. На жаль, працівники інших установ, зокрема органів опіки і піклування, іноді ставляться до цієї проблеми інакше», – сказала Валентина Курило.

Алла Макаровець також зауважила, що ставлення суддів до хворих осіб завжди є толерантним, до них ставляться, як до всіх інших осіб. Вона, як і більшість суддів, ніколи ні під час засідань, ні в своїх рішеннях не розголошує діагнозів хворих. Зазвичай самі підсудні звертають увагу на ці обставини як на такі, що можуть пом’якшити покарання чи запобіжний захід.

Крім того, суддя розповіла про випадок з практики, коли раніше не судима особа надала довідки, що вона ВІЛ-інфікована, а також паралельно має багато інших захворювань через послаблений імунітет. І до неї була застосована ст. 75 Кримінального кодексу України «Звільнення від відбування покарання з випробуванням».

Алла Макаровець також наголосила, що в багатьох випадках захворювання на ВІЛ і ТБ пов’язано з тим, що особа вела антисоціальний спосіб життя або була неодноразово засуджена та захворіла в місцях позбавлення волі. Однак така особа може вчиняти повторні злочини. «І ми розуміємо, що покарання, не пов’язане з реальним його відбуванням, не стане перешкодою для вчинення такою особою кримінальних правопорушень у подальшому», – сказала суддя.

Вона погодилась із колегами, що іноді судді не захищені від можливого інфікування хворобами, наприклад коли у підсудного відкрита форма ТБ. Проте такі справи розглядаються у звичайному порядку,  особу не виділяють з-поміж інших. «Ми, судді, намагаємось бути толерантними, коректними до таких осіб», – зазначила суддя.