Відсутність правових наслідків для позивача свідчить про передчасність звернення до суду та відсутність юридичного спору

До Верховного Суду надійшли позови кількох телеканалів до Верховної Ради України про визнання протиправною та нечинною постанови Верховної Ради України від 4 жовтня 2018 року № 2589-VIII «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Верховний Суд відмовив у відкритті провадження за вказаними позовами з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій приймається Радою національної безпеки та оборони України і вводиться в дію Указом Президента України. Отже, застосування санкцій відбувається внаслідок провадження, яке включає сукупність послідовно вчинюваних різними органами процедурних дій і рішень, що завершується прийняттям Указу Президента України і його виконанням. Тобто провадження щодо застосування санкцій (санкційне провадження) включає три послідовних стадії: 1) ініціювання (внесення пропозицій щодо застосування санкцій та внесення змін до санкцій); 2) розгляд та прийняття рішення; 3) уведення рішення в дію.

Суд дійшов висновку, що лише з моменту набрання чинності Указом Президента України про введення в дію рішення РНБО персональні санкції вважаються такими, що застосовані. До видання Указу рішення суб’єктів, які ініціюють застосування персональних санкцій, зокрема Верховної Ради України, мають проміжний характер і не можуть порушувати й не порушують прав та законних інтересів суб’єктів, стосовно яких вони ухвалені.

Постанова Верховної Ради України від 4 жовтня 2018 року № 2589-VIII «Про схвалення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» є лише першою стадією санкційного провадження.

Об’єктивна відсутність правових наслідків у вигляді порушення прав та інтересів позивача свідчить про передчасність звернення до суду і відсутність юридичного спору, змістом якого є спір щодо прав чи обов’язків. Наведене виключає можливість розгляду справи судом, оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на «юридичні спори».

Тож до завершення санкційного провадження (прийняття Указу Президента України) немає підстав вважати, що санкції застосовані і, відповідно, що права телеканалів порушені.

Суд дійшов висновку, що судовий контроль за проміжними рішеннями суб’єктів владних повноважень не узгоджується із завданням адміністративного судочинства, яким є захист саме від порушень, а не загрози порушень (ймовірних порушень у майбутньому).

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі ВС можна оскаржити до Великої Палати Верховного Суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її прийняття:

Ухвала Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 9901/838/18;
Ухвала Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 9901/844/18.