Велика Палата ВС висловила позицію щодо розмежування юрисдикцій у спорі стосовно правочину, укладеного для забезпечення виконання зобов’язання

Спір між позивачем і відповідачем щодо правочину, укладеного для виконання зобов’язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами ГПК України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»).

Позивач – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як кредитор подав до господарського суду позов до фізичної особи як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов’язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч. 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. З аналізу наведеної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності (крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем), та у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Вказуючи, що прийняття до розгляду господарським судом позову до фізичної особи неминуче порушить права та законні інтереси цієї особи, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що за ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. Випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, наприклад, чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України (пункти 5, 10, 14 цієї статті).

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов’язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб’єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, не має значення для визначення підсудності господарському суду щодо розгляду відповідної справи.

З повним текстом постанови Великої Палати ВС від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77312765 .