Закінчення преклюзивного строку є безумовною підставою для повернення заяви про скасування рішення третейського суду

Верховний Суд у постанові від 4 червня 2018 року у справі № 795/305/18-ц (апеляційне провадження № 61-17049ав18) за заявою про скасування рішення третейського суду, ухваленого у справі за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, погодився з висновком апеляційного суду щодо повернення заяви про скасування рішення третейського суду, поданої особою-боржником після закінчення строків, установлених ч. 5 ст. 454 ЦПК України.

Верховний Суд виходив із того, що згідно із положеннями п. 1 ч. 5 ст. 454 ЦПК України заява про скасування рішення третейського суду подається стороною у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев’яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а не з моменту, коли особа дізналася про таке рішення.

Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами 5 або 6 цієї статті, повертається (ч. 7 ст. 454 ЦПК України).

Отже, строк, передбачений п. 1 ч. 5 ст. 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим) і відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України не може бути поновленим.

Закінчення преклюзивного (припиняючого) строку є безумовною підставою для повернення заяви про скасування рішення третейського суду, поданої стороною у справі, розглянутій третейським судом.

Іншого порядку обчислення строку на оскарження рішення третейського суду процесуальне законодавство не містить.  

З текстом постанови Верховного Суду від 4 червня 2018 року у справі № 795/305/18-ц (апеляційне провадження № 61-17049ав18) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74475628.