Суддя – спікер ККС ВС Тетяна Шевченко про єдність судової практики

Друзі! Продовжую виконувати свої «передвиборчі обіцянки» щодо сприяння відкритості судової влади. Після мого міні-звіту про діяльність Касаційного кримінального суду ділюся з вами своїми думками відносно забезпечення Верховним Судом єдності судової практики.

Думаю, є зрозумілим, що єдність судової практики не може забезпечуватись рішеннями, ухваленими на нарадах чи зборах суддів, хоч ці питання там і обговорюються. Адже судді Касаційного кримінального суду, розглядаючи конкретне кримінальне провадження, перш за все вирішують чи правильно застосовано матеріальний та процесуальний закон, з огляду на встановлені судами фактичні обставини та у межах касаційних скарг. Однак, крім того, ми маємо дотримуватись законодавчо визначених повноважень Верховного Суду, в тому числі і щодо забезпечення єдності судової практики, яка є, по суті, дотриманням принципу правової визначеності, що, у свою чергу, являє собою один з істотних елементів принципу верховенства права.

Відповідно до статті 36 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Цим же законом передбачено, що Пленум Верховного Суду з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні окремих категорій справ узагальнює практику застосування матеріального і процесуального законів, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій Верховного Суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані; за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики надає роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ (п.п.10-1,10-2 ч.2 ст.46). Статтею 45 цього ж закону передбачено, що Велика Палата Верховного Суду аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики. Очевидно, що для ухвалення таких узагальнених рекомендацій Пленумом ВС ще не прийшов час. Але вони обов'язково будуть.

Натомість процесуальними кодексами передбачено й інші механізми забезпечення єдності судової практики. Зокрема, за змістом статті 434-1 КПК України він є таким.
1. Якщо колегія суддів, розглядаючи кримінальне провадження, дійде висновку про необхідність інакше застосувати норму права, ніж її було застосовано у подібних правовідносинах рішенням іншої колегії цієї ж палати, або у рішенні всієї палати (у Касаційному кримінальному суді є дві палати), то вона постановляє ухвалу про передачу кримінального провадження на розгляд палати.
2. Якщо колегія суддів чи палата вирішить ухвалити рішення про відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні колегії суддів з іншої палати, такої іншої палати, чи іншої об'єднаної палати (у Касаційному кримінальному суді створено тільки одну об'єднану палату), провадження передається на розгляд об'єднаної палати.
3. Якщо ж касаційний кримінальний суд (у будь-якому складі) вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладений у рішенні іншого касаційного суду, він має передати справу на розгляд Великої Палати. Також до Великої Палати передається провадження у разі, якщо касаційний кримінальний суд у будь-якому складі вважає за необхідне відступити від висновку самої Великої палати або якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, як бачимо, законодавчий механізм забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є досить не простим. Але задля досягнення поставленої перед нами мети Касаційний кримінальний суд його застосовує.

По-перше, розробляються і наразі вже частково залучені механізми забезпечення інформацією суддів про рішення, які ухвалюються протягом робочого тижня. Для цього розсилаються повідомлення та узагальнення електронною поштою, та судді інформуються про це на щотижневих нарадах у керівництва суду. До речі, Законом №2509 від 12.07.2018 до Закону “ Про судоустрій і статус суддів” внесено зміни, згідно з якими ч.2 ст. 36 доповнено новим пунктом, яким до повноважень Верховного Суду віднесено також забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформацією з питань правозастосування. Сподіваюсь, що відповідним рішенням Верховного Суду буде впроваджено ефективний механізм реалізації цих повноважень з метою дотримання принципу правової визначеності, а також з урахуванням такого конституційного принципу організації та функціонування судової влади як незалежність суддів.

По-друге, якщо при розгляді конкретного кримінального провадження виникає потреба у забезпеченні єдності судової практики, колегії суддів передають його на розгляд об'єднаної палати. Така передача відповідно до закону відбувається як за ініціативою самого суду, так і за клопотанням сторін. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75286967)

По-третє. Колегіями суддів передаються провадження на розгляд Великої палати з підстав, зазначених у ч.5 ст.431-1, а саме, коли суд вбачає виключну правову проблему (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74838889).

Чи є наслідки таких рішень колегій суддів Касаційного кримінального суду у створенні єдності судової практики? Так, є. Зокрема, ухвалено рішення об'єднаної палати зі спірних питань правозастосування, які мають стати, так би мовити, дороговказами у судовій практиці (http://reyestr.court.gov.ua/Review/75042896; http://reyestr.court.gov.ua/Review/74927302; http://reyestr.court.gov.ua/Review/74630454). Адже механізму відступу від висновку, що міститься у рішенні об'єднаної палати кримінальним процесуальним законом не передбачено. За виключенням одного - коли колегія суддів або палата Касаційного кримінального суду побачить у питанні, що було розглянуто об'єднаною палатою, виключну правову проблему та вирішить передати провадження на розгляд Великої Палати. Саме таке рішення було ухвалено колегією суддів щодо застосування ч.5 ст.72 КК України (про дію “Закону Савченко” у часі) (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74777572).

Рішенням Великої Палати, що є результатом розгляду ухвали колегії суддів від 6.03.2018року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72670536) було поставлено крапку у питаннях апеляційного оскарження рішень слідчих суддів, які постановлено за межами повноважень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74475959).

Таким чином, Касаційний кримінальний суд виконує поставлені перед Верховним Судом завдання забезпечення єдності судової практики у спосіб передбачений законом. Його судді докладають до цього зусиль. Однак, слід зазначити, що виконанню цих завдань можуть сприяти і сторони у кримінальному процесі, звертаючи увагу Суду на приклади застосування норм права іншими колегіями суддів Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також, за наявності для того підстав, заявляючи клопотання про передачу провадження на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати. Адже всі ми — судді, прокурори і адвокати є єдиною юридичною спільнотою, однаково зацікавленою у пануванні в Україні сили Права.