Верховний Суд як суд права переглядає рішення, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави

Судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім окремих випадків, передбачених КАС України.

Про це зазначено в рішенні Верховного Суду в адміністративній справі за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення з фізичної особи витрат, пов’язаних з утриманням у вищому навчальному закладі в розмірі 55 629 грн 13 коп.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, зробивши висновок, що таке судове рішення прийнято у справі незначної складності, водночас скаржник не зазначив та не обґрунтував виняткових обставин для перегляду цієї справи у касаційному порядку (ст. 328 КАС України).

Адміністративною справою незначної складності (малозначною) є справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування і склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та судового засідання для повного і всебічного встановлення обставин такої справи.

Колегія суддів звернула увагу, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні – це насамперед сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз’яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав’язуючи при цьому судам нижчої інстанції результату вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики – це реалізація принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Суд також звертає увагу на положення п. 32 Копенгагенської декларації, схваленої 12–13 квітня 2018 року в Комітеті міністрів Ради Європи, згідно з яким схвалюється суворе та послідовне застосування критеріїв стосовно прийнятності заяви у судовому процесі та в повному обсязі використання можливості оголосити заяву неприйнятною, якщо заявники не постраждали від значної шкоди.

Також суд врахував позицію Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляду судом апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі № П/811/1170/16 – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75425151.