Принцип мовчазної згоди не повинен використовуватися для легалізації незаконної діяльності – Верховний Суд

Закріплені в законодавстві гарантії прав суб’єктів приватного права, зокрема можливість застосування принципу мовчазної згоди з боку суб’єкта владних повноважень, не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

Такий висновок зробив Верховний Суд, розглянувши в касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця до Київської міської державної адміністрації (далі – КМДА), в якому позивач просить суд зобов’язати відповідача дозволити розміщення зовнішньої реклами відповідно до принципу мовчазної згоди.

У грудні 2016 року позивач подав до Департаменту містобудування та архітектури КМДА (далі – Департамент) документи й заяви на отримання дозволів на розміщення зовнішньої реклами за 38 адресами. У судовому порядку позивач просив суд застосувати принцип мовчазної згоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що не отримав протягом 10 робочих днів дозволу або вмотивованої відмови (відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб’єкту господарювання не направлено згадані документи, останній має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності).

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Це рішення у касаційному порядку оскаржила КМДА, заявивши про відсутність підстав для застосування принципу мовчазної згоди, оскільки позивач умисно приховав від суду інформацію про наказ Департаменту, яким позивачеві відмовлено у встановленні пріоритету на місце розташування рекламних засобів.

Як встановлено судом, відповідач не довів цієї обставини справи у судах попередніх інстанцій, оскільки не брав участі в судовому розгляді спору, відзивів на позов та апеляційну скаргу не подавав, рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржував, натомість докази подав лише до суду касаційної інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що до повноважень суду касаційної інстанції не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об’єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права. За результатом касаційного розгляду Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для перевірки наявності всіх умов, необхідних для застосування принципу мовчазної згоди.

У рішенні Верховний Суд висловив позицію, що дотримання всіх вимог до розміщення зовнішньої реклами у м. Києві становить значний суспільний інтерес, оскільки столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов’язки, зокрема, щодо збереження та відновлення пам’яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення (Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ»).

Також колегія суддів звернула увагу на те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб’єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки, можливість застосування принципу мовчазної згоди тощо), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.

Постанова Верховного Суду – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74991922.