В порядку цивільного судочинства мають розглядатися справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою – Велика Палата ВС

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18) вирішила питання порушення правил суб’єктної юрисдикції. Судді висловили позицію з приводу задоволення вимог кредитора за договором, забезпеченим договором поруки, відповідно до умов якого боржник – юридична особа, а поручитель – фізична особа несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб’єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному позовному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов’язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Відповідно до норм процесуального законодавства у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні юрисдикції суд має враховувати, що відповідачі у справі пов’язані солідарним обов’язком як боржники, а солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання. Вимоги до відповідачів є однорідними, пов’язаними між собою, тому можуть бути об’єднані в одне провадження і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

У попередній редакції ЦПК України не допускалося об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Цей припис унеможливлював розгляд в одному провадженні вимог, які за предметом належать до юрисдикцій різних судів. Проте ЦПК України не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб’єктного складу учасників процесу. Натомість ГПК України обмежував участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спорів щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, юридичною особою – боржником за основним зобов’язанням і поручителем – фізичною особою.

На думку суддів Великої Палати, захист прав кредитора за його позовом до боржника, який є юридичною особою, і поручителя – фізичної особи та несе солідарну з боржником відповідальність, у межах одного виду судочинства більш прогнозований і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз’єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов’язання залежно від суб’єктного складу.

З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74376356 .