Конституційна скарга – це дисциплінуючий фактор для суддів

З набранням чинності нового процесуального законодавства суди отримали право напряму застосовувати норми Конституції, якщо положення закону чи іншого нормативно-правового акта їй суперечать. Після ухвалення рішення у справі суд звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону (НПА) чи його окремих норм.

Секретар Пленуму Верховного Суду, секретар Першої судової палати Касаційного цивільного суду Дмитро Луспеник вважає, що нова процедура призведе до збільшення звернень судів до єдиного органу конституційної юрисдикції. Підтвердженням цього є робота Пленуму Верховного Суду за останні місяці. Про це він сказав під час панельної дискусії в рамках VI Міжнародного судово-правового форуму на тему «Доступ до конституційної юрисдикції: український та іноземний досвід щодо ролі загальних судів».

В обговоренні також взяли участь суддя Конституційного Суду України Василь Лемак, член Венеціанської комісії, голова КС Молдови (2011–2017) Олександру Тенасе, експерт Венеціанської комісії, голова КС Грузії (2006–2016) Георгій Папуашвілі, голова КС Литовської Республіки Дайнюс Жалімас. Модератором виступив національний радник з юридичних питань Координатора проектів ОБСЄ в Україні Олександр Водянніков.

Дмитро Луспеник нагадав, що раніше, коли у суду будь-якої інстанції виникали сумніви щодо відповідності закону чи НПА Конституції України, суд звертався до Верховного Суду України, який на Пленумі міг прийняти рішення про направлення відповідного звернення до КС України. Це суттєво затягувало розгляд справи, оскільки не було передбачено процесуального права на зупинення провадження у справі, і перед суддею поставала проблема вибору між якістю рішення і розумними строками розгляду справи.

При цьому дисциплінарні органи насамперед притягували суддів до відповідальності за недотримання встановлених строків розгляду справи. У деяких сусідніх країнах – якщо зупиняється провадження у справі, то зупиняються й строки розгляду справи, але в нас такого не було і немає. «Це, напевно, була одна з причин, чому цей механізм не спрацював повною мірою. Але я впевнений, що із прийняттям нових процесуальних кодексів зазначена проблема вирішена, і відповідних звернень до ВС та КСУ буде дуже багато», – зазначив Дмитро Луспеник.

Він розповів, що з моменту набрання чинності новим законодавством до ВС вже надійшло близько 32 ухвал та клопотань судів щодо звернення до КС України. Активні в цьому питанні адміністративні суди Одеського, Кіровоградського та Дніпропетровського регіону. Зокрема, суди застосували як норму прямої дії ст. 46 Конституції України, відповідно до якої пенсія не може бути нижчою прожиткового мінімуму, Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та ін. Є подання щодо санкцій для юридичних осіб, які здійснюють торгівлю на непідконтрольній Україні території, п. 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ін.

Також було дуже багато ухвал судів і подань, що стосуються і прав самих суддів, зокрема, щодо встановлення їм оплати праці з урахуванням не мінімальної зарплати, а розрахункової величини в 1600 грн; щодо різниці в оплаті праці суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, й тих, хто його не пройшов з незалежних від них причин, тощо.   

Втім, визначена кодексами процедура передбачає, що суди можуть звернутись до КС України лише через Пленум ВС, а не напряму, як у деяких інших країнах. На думку Дмитра Луспеника, який брав участь в розробці цих кодексів, таке обмеження на цьому етапі було певним процесуальним фільтром для того, щоб не перевантажити КС України надмірною кількістю звернень. Коли ж процедура буде відпрацьована на практиці, законодавець за наявності для цього підстав зможе внести відповідні зміни.    

Дмитро Луспеник також зазначив, що розгляд конституційної скарги – це не четверта судова інстанція, не повторна касація, але це дисциплінуючий фактор для суддів з урахуванням того, що з 30 вересня 2016 року КС України вже не надає офіційного тлумачення законів, а в судів ще не напрацьована культура тлумачення та інтерпретації законодавчих норм. Це не контроль за судовою владою. А мотивація судових рішень і введення нових стандартів лише напрацьовуються.

Актуальніша проблема – наслідки визнання норми неконституційною для рішення, в якому вона застосована. Відповідно до ст. 423 ЦПК України та аналогічних норм інших кодексів (крім КПК України) встановлення неконституційності закону може бути підставою для перегляду рішення у зв’язку з виключними обставинами лише якщо рішення суду ще не виконане.

Тобто може статися так, що вердикт єдиного конституційного органу фактично не буде мати значення, якщо рішення виконано, а після апеляційного перегляду такі рішення, як правило, й виконуються. Дмитро Луспеник на заході порушив питання, чи в такому випадку підлягатиме застосуванню принцип верховенства права, який посідає перше місце серед проголошених у Конституції засад судочинства, що він і підтримав, адже таке судове рішення не може залишатися без змін.

Олександру Тенасе розповів, що в Молдові була схожа ситуація, але незважаючи  на те, що така норма існувала і законодавець її не змінював, КС країни визнав таку норму неконституційною та пояснив, чому рішення треба переглядати. «Насправді в цьому питанні ми нічого нового не вигадали. Просто взяли аналогічну практику Європейського суду з прав людини, що стосується перегляду рішень та репарації в різних ситуаціях», – сказав він.

Виникають питання і щодо застосування судами напряму норм Конституції з визнанням певного закону неконституційним без рішення КС України. Зокрема, Василь Лемак зазначив, що суддя районного суду не може тлумачити положення Основного Закону й наперед визнавати закон чи НПА неконституційним, бо вони не є формальним текстом, треба розуміти доктрини, і це є компетенцією КС України. А Дмитро Луспеник звернув увагу колег, що вже виникають ситуації, коли суд у своєму рішенні застосовує норму Конституції як норму прямої дії, зазначаючи про неконституційність певного закону України, звертається до ВС, який не бачить підстав направляти подання до КС України. У такому випадку виникають спірні ситуації щодо легітимності судового рішення. На думку секретаря Пленуму ВС, це питання необхідно вирішити або на законодавчому рівні, або через практику тлумачення КС України відповідних правових актів.