Постанова Верховного Суду щодо відмови у задоволенні скарги банку на дії ліквідатора товариства

Не є порушенням норм процесуального права скасування апеляційним господарським судом за своєю ініціативою постанови місцевого господарського суду в частині призначення ліквідатора, незважаючи на те, що предметом апеляційного перегляду була скарга на дії ліквідатора.

Залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, якою  в межах апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги Банку на дії ліквідатора товариства було скасовано постанову цього ж суду про визнання боржника банкрутом в частині призначення ліквідатора, Верховний Суд зазначив, що не вважає порушенням норм процесуального права скасування апеляційним господарським судом постанови місцевого господарського суду в частині призначення ліквідатора товариства навіть попри те, що вказана постанова не була оскаржена в апеляційному порядку.

Такий висновок Верховний Суд мотивував тим, що, встановивши під час апеляційного перегляду недотримання місцевим господарським судом вимог статей 95, 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство) в частині призначення ліквідатора товариства голови ліквідаційної комісії боржника, який є учасником товариства (володіє часткою 31% статутного капіталу товариства) та був керівником товариства-боржника, апеляційний господарський суд, враховуючи предмет апеляційного перегляду, пов’язаність питань призначення ліквідатора та виконання обов’язків ліквідатора, користуючись правами, наданими суду апеляційної інстанції, обґрунтовано прийняв рішення про скасування постанови місцевого господарського суду в частині призначення ліквідатора товариства.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатуру арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначає суд за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство).

Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (залежно від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до ч. 6 ст. 95 Закону про банкрутство несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею електронного запиту щодо автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого на призначення ліквідатором підприємства-боржника, зокрема, в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Таким чином, Верховний Суд погодився з висновком апеляційного господарського суду про порушення місцевим господарським судом вимог законодавства, які ставляться при призначенні ліквідатора, зокрема, вимог щодо наявності обставин, які підтверджують або спростовують факт заінтересованості особи ліквідатора стосовно боржника.

Постанова Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 911/3730/16 http://reyestr.court.gov.ua/Review/73081452.