Відсутність повноважень на здійснення правосуддя не звільняє суддю від дотримання вимог законодавства і правил поведінки

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи про скасування рішення Вищої ради правосуддя від 28.11.2017 №3804/0/15-17 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення S на посаду судді Чернівецького окружного адміністративного суду».

Розглянувши справу у відкритому судовому засіданні 25.01.2018, Верховний Суд відмовив у задоволенні вимог позивачці S, яка просила скасувати зазначене рішення ВРП.

Суд встановив, що фактичною підставою для відмови у внесенні подання Президенту України щодо призначення позивачки на посаду судді була її відсутність на роботі більше року, як вважає ВРП, без поважних причин.

Як пояснила позивачка, її відсутність на роботі була зумовлена поважними причинами – тяжкою хворобою її батьків.

Відповідно до матеріалів справи, у період, коли суддя не виходила на роботу, п’ятирічний строк її повноважень на посаді судді закінчився, однак питання щодо призначення її на цю посаду безстроково на той час з об’єктивних причин було не вирішеним. Тобто позивачка, хоч і без повноважень на здійснення правосуддя, однак будучи суддею Чернівецького окружного адміністративного суду, не виходила на роботу більше року.

Крім цього Суд встановив, що про дійсні причини своєї довготривалої безперервної відсутності на роботі суддя не повідомляла керівництву суду, у якому вона працювала, незважаючи на неодноразові спроби контактувати з нею і з’ясувати ці причини. При цьому офіційні документи, які б засвідчували наявність у позивачки законних підстав не відвідувати роботу (відпустка, листок тимчасової непрацездатності) відсутні.

З цього приводу Суд зазначив, що відсутність повноважень на здійснення правосуддя не звільняє суддю від дотримання інших вимог законодавства і загальноприйнятих правил поведінки. Така поведінка позивачки (не виходити більше року на роботу і не вважати за потрібне повідомляти про це керівництво суду), окрім того, що є неправомірною, є ще й неприйнятною з огляду на ту посаду, яку вона обіймає.

На засіданні ВРП позивачка відмовилась пояснювати причини своєї відсутності, що, зокрема, дало відповідачу підстави для однозначного висновку про те, що позивачка не відповідає критеріям доброчесності і професійної етики, у зв’язку з чим і було прийнято оскаржене Рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також зазначив, що завданням ВРП, окрім іншого, є формування якісного суддівського корпусу з високим рівнем відповідальності при здійсненні правосуддя як перед державою, так і перед суспільством. Цей орган наділений правом давати оцінку діям/вчинкам/поведінці судді не тільки при здійсненні правосуддя, але й поза професійною діяльністю, і не лише на відповідність вимогам закону, але й на предмет відповідності цих дій/вчинків загальним морально-етичним нормам поведінки.

Рішення суду – справа № 9901/18/17.