Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Актуальні підходи Верховного Суду до вирішення спорів, пов’язаних із діяльністю бізнесу в умовах війни, та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стали темами виступів судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Віктора Пророка і судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді В’ячеслава Хохуляка під час ІХ Південноукраїнського юридичного форуму, що відбувся в м. Одесі. Учасники заходу обговорили питання судової практики, законодавчих змін і розвитку юридичної професії.
Віктор Пророк зосередився на темі «Спори бізнесу очима Верховного Суду: аналітика практики». У фокусі були три напрями: трудові спори, застосування інституту форс-мажору та спори бізнесу з державою.
Аналізуючи трудові спори в умовах воєнного стану, суддя звернув увагу на те, що сам факт військової агресії не є безумовною підставою для призупинення дії трудового договору. Для цього мають одночасно існувати абсолютна неможливість роботодавця надати роботу та абсолютна неможливість працівника її виконувати. Якщо ж таке призупинення суд визнає незаконним, роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові середній заробіток за весь час призупинення. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 та від 20 вересня 2024 року у справі № 444/2538/23.
Введення воєнного стану та призупинення діяльності підприємства також автоматично не створюють підстав для звільнення працівника. Необхідною умовою є об’єктивна неможливість забезпечити його роботою як безпосередній наслідок бойових дій. Крім того, роботодавець має запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади.
Окремо Віктор Пророк зупинився на застосуванні інституту форс-мажору. Воєнний стан сам по собі не свідчить про існування форс-мажору в конкретних правовідносинах. Для звільнення від відповідальності за порушення договору необхідно довести зв’язок між невиконанням зобов’язань і конкретними обставинами, спричиненими воєнними діями. На такі підходи Верховний Суд указав, зокрема, у постановах від 2 листопада 2023 року у справі № 910/13000/22 та від 12 жовтня 2023 року у справі № 908/1620/22.
Суддя також навів практику щодо орендних і податкових правовідносин. Зокрема, воєнні дії, окупація та спричинена ними об’єктивна безпосередня неможливість користуватися орендованим майном через обставини, за які орендар не відповідає, можуть бути підставою для звільнення від орендної плати. Такий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 610/986/25. У податкових правовідносинах має бути встановлений і доведений вплив обставин непереборної сили на можливість платника податків належно виконати свої зобов’язання.
Із презентацією Віктора Пророка можна ознайомитися за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/2026_09_04_Business_Prorok.pdf.
Про практику відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в адміністративному судочинстві розповів В’ячеслав Хохуляк. Він звернув увагу на підходи КАС ВС до відшкодування таких витрат, зокрема на необхідність обґрунтування реальності, необхідності та обсягу наданих послуг. У презентації суддя узагальнив практику КАС ВС за період із 2018 року до травня 2026 року.
Серед ключових умов компенсації таких витрат В’ячеслав Хохуляк виокремив належне заявлення вимоги, надання доказів обсягу та вартості послуг і обов’язку їх оплатити, підтвердження реальності й необхідності послуг, а також співмірність витрат зі складністю справи, часом і обсягом виконаної роботи, ціною позову та значенням спору для сторони. Як приклади відповідної практики КАС ВС суддя навів, зокрема, постанови КАС ВС у справах № 260/8523/23 та № 520/24417/23.
Суддя акцентував і на принципі змагальності. Сторона, яка заявляє вимогу про компенсацію, має надати відповідні докази та обґрунтувати її розмір. Водночас тягар доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка просить їх зменшити. Суд оцінює доводи обох сторін і не може самостійно зменшувати суму лише через власне уявлення про її завищення. Ці питання висвітлено, зокрема, у постановах ВС у справах № 520/5311/2020, № 380/2508/20 та № 320/39247/23.
При цьому суд незалежно від заперечень перевіряє, чи належно заявлено вимогу, чи дотримано процесуальних строків, чи підтверджені обсяг і вартість послуг та чи пов’язані вони з конкретною справою. Для зменшення суми саме через її неспівмірність необхідне відповідне клопотання іншої сторони (постанови ВС у справах № 340/4492/22, № 380/2508/20 та № 320/39247/23).
Суддя також звернув увагу на процесуальні строки. Вимогу про розподіл витрат необхідно заявити до ухвалення рішення. Якщо докази неможливо подати до цього моменту, сторона має завчасно повідомити про намір надати їх після ухвалення рішення. За умови своєчасного заявлення вимоги відповідні докази можуть бути подані протягом п’яти днів після ухвалення рішення.
Із презентацією В’ячеслава Хохуляка можна ознайомитися за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/ohliad_praktyky_kas_vs_pravnycha_dopomoha_
%D0%A5%D0%BE%D1%85%D1%83%D0%BB%D1%8F%D0%BA.pdf.
Захід організовано Асоціацією правників України.
Фото надали організатори.
_03_03.png)