Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Заінтересованість територіальної громади у можливому визнанні спадщини відумерлою не свідчить про наявність спору про право із заявником, який просить установити юридичний факт для оформлення спадкових прав в окремому провадженні. До визнання спадщини відумерлою громада не має цивільного права на спадкове майно, а лише виконує покладений на неї публічний обов’язок звернутися до суду з відповідною заявою.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
У справі, що переглядалася, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини для подальшого оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку після відмови нотаріуса.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, заяву задовольнив. Не погоджуючись із судовими рішеннями, міська рада подала касаційну скаргу, стверджуючи про існування спору про право у зв’язку зі спливом річного строку з моменту відкриття спадщини та наявністю інтересу громади щодо визнання спадщини відумерлою. А тому, оскільки виник спір про право, просила заяву залишити без розгляду.
Об’єднана палата КЦС ВС залишила судові рішення без змін, відхиливши касаційну скаргу, та зробила такі правові висновки, які мають враховуватися судами (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
ОП КЦС ВС роз’яснила, що після змін, внесених до ст. 1277 ЦК України Законом України від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», звернення органу місцевого самоврядування до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою є виконанням покладеного на нього публічного обов’язку, а не реалізацією права на спадкування. Територіальна громада не є спадкоємцем і до моменту визнання спадщини відумерлою не набуває цивільного права на спадкове майно.
Тому самі по собі заінтересованість територіальної громади у можливому визнанні спадщини відумерлою, сплив одного року з часу відкриття спадщини чи заперечення органу місцевого самоврядування проти встановлення юридичного факту не свідчать про наявність спору про право із заявником. У справі окремого провадження орган місцевого самоврядування бере участь як заінтересована особа та може подавати докази, пояснення і заперечувати проти заяви, однак така процесуальна заінтересованість не є тотожною матеріально-правовому спору щодо спадкового майна.
ОП КЦС ВС зазначила, що вирішальним для визначення порядку розгляду справи є те, чи обмежується вона встановленням юридичного факту, необхідного для подальшого оформлення спадщини, чи в ній фактично вирішується спір щодо конкретного суб’єктивного права на спадкове майно. Встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем саме по собі не означає визнання права на спадщину чи права власності на спадкове майно, а лише підтверджує одну з передумов для подальшого оформлення спадкових прав.
Саме з огляду на таке розмежування ОП КЦС ВС, забезпечуючи єдність судової практики, відступила від підходу, викладеного в низці попередніх постанов КЦС ВС. У цих справах було сформульовано підхід, за яким заінтересованість територіальної громади у можливому визнанні спадщини відумерлою, сплив одного року з часу відкриття спадщини та заперечення органу місцевого самоврядування проти встановлення юридичного факту могли свідчити про наявність спору про право і, відповідно, виключати розгляд заяви в порядку окремого провадження.
Постанова ОП КЦС ВС від 7 вересня 2026 року у справі № 644/2440/24 (провадження № 61-5490сво25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/139787332.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
_03_03.png)