Забудова орендованої земельної ділянки водного фонду дачними будинками є підставою для дострокового розірвання договору оренди – КГС ВС

Орендар земельної ділянки водного фонду зобов’язаний дотримуватися встановленого для неї природоохоронного режиму. Забудова такої земельної ділянки дачними будинками в межах прибережної захисної смуги річки Дністер є нецільовим використанням землі та достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

У цій справі прокурор звернувся з позовом до районної організації Українського товариства мисливців та рибалок про розірвання договору оренди земельної ділянки, а також скасування державної реєстрації права оренди та припинення цього права.

Суд першої інстанції задовольнив позов. Апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у позові, вважаючи, зокрема, недоведеним факт розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги річки Дністер і заповідного урочища «Дністровські плавні».

Переглядаючи справу, КГС ВС зазначив, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дністер та входить до складу заповідного урочища «Дністровські плавні» як об’єкта природно-заповідного фонду, у зв’язку із чим має особливий режим використання та обмеження господарської діяльності.

При цьому мінімальна відстань від спірної земельної ділянки до урізу води становила лише 16 метрів, що виключало можливість законного розміщення на ній дачної забудови. Верховний Суд також наголосив, що відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги сама по собі не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри визначені законом.

Верховний Суд погодився з доводами прокурора про те, що розташовані на спірній земельній ділянці двоповерхові дачні будинки є нерухомим майном та не належать до гідротехнічних, гідрометричних чи лінійних споруд, розміщення яких допускається у прибережній захисній смузі. Тому їх розміщення на спірній земельній ділянці є незаконним.

КГС ВС також зазначив, що така забудова суперечить умовам договору оренди та вимогам природоохоронного законодавства і свідчить про нецільове використання земельної ділянки водного фонду. Орендар зобов’язаний дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також земель водного фонду.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що використання орендованої земельної ділянки водного фонду не за цільовим призначенням, зокрема її забудова дачними будинками, є достатньою підставою для дострокового розірвання договору оренди.

КГС ВС задовольнив касаційну скаргу заступника керівника прокуратури, скасував постанову апеляційного господарського суду та залишив у силі рішення господарського суду.

Постанова КГС ВС від 11 серпня 2026 року у справі № 916/926/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/139144934.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.