Межі допустимих дій судді при здійсненні підготовчого провадження: відбувся семінар-колоквіум за участю представників КАС ВС та Сьомого ААС

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду і Сьомий апеляційний адміністративний суд спільно провели семінар-колоквіум на тему «Межі допустимих дій судді при здійсненні підготовчого провадження. Обговорення актуальних питань судової практики».

Мета заходу – комплексне обговорення проблемних аспектів підготовчого провадження й аналізу правових позицій вищих судових інстанцій.

Участь у заході взяли голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігор Дашутін, секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС Раїса Ханова, судді ВС у КАС Альберт Єзеров, Андрій Жук, Андрій Загороднюк, Наталія Коваленко, Володимир Соколов, Сергій Уханенко, В’ячеслав Хохуляк, Валентина Юрченко, а також  працівники секретаріату КАС ВС Оксана Журіна, Вікторія Манічева, Анастасія Сазонова та Ірина Щирська.

Відкриваючи семінар-колоквіум, очільник КАС ВС Ігор Дашутін зазначив, що тематика заходу лише на перший погляд може видаватися суто вузькопроцесуальною. Насправді ж вона охоплює значно ширше питання – роль судді в адміністративному процесі. І ключовим словом у цьому контексті є «межі».

Де межа між необхідною процесуальною активністю суду та втручанням у реалізацію сторонами своїх процесуальних прав? Наскільки активно суд повинен сприяти з’ясуванню обставин справи? Де межа між принципом офіційного з’ясування всіх обставин і принципами змагальності й диспозитивності? Зрештою, як судді знайти той баланс, який дає змогу ефективно організувати судовий процес і водночас залишатися незалежним та неупередженим арбітром?

За словами спікера, це ті питання, на які не завжди можна відповісти лише цитуванням положень КАС України. Між нормою процесуального закону та конкретною життєвою ситуацією завжди залишається простір для суддівського правозастосування. Саме тому особливого значення набувають судова практика, професійний досвід і безпосередній діалог між суддями.

Доповідач наголосив, що для КАС ВС такі дискусії мають пріоритетне значення, адже на касаційну інстанцію покладено відповідальність за забезпечення єдності судової практики. Проте єдність не повинна зводитися лише до однакового застосування правових висновків ВС. Не менш важливим є однакове розуміння судами принципів адміністративного процесу та меж застосування процесуальних інструментів, наданих законом.

Особливість адміністративного судочинства полягає і в тому, що в таких справах людина часто протистоїть державі, органу влади чи іншому суб’єкту владних повноважень. Саме тому адміністративний суд має бути достатньо активним задля ефективного захисту прав людини і водночас достатньо стриманим, щоб не перетнути межу, за якою виникають сумніви в його неупередженості.

Знайти цей баланс непросто, і навряд чи існує універсальна відповідь для всіх категорій адміністративних справ. Саме тому, на переконання голови КАС ВС, важливо проводити подібні заходи, оскільки справжня єдність судової практики формується не через механічну однаковість, а як спільне розуміння права та завдань адміністративного судочинства.

У ході фахової зустрічі представники КАС ВС обговорили з колегами, зокрема, такі актуальні питання:

• оскарження ухвали про відмову в поновленні провадження у справі;
• порядок розгляду питань про відстрочення, розстрочення, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення;
• визначення початку перебігу строку звернення до суду у спорах щодо грошового забезпечення;
• стандарти доказування в адміністративному судочинстві та критерії застосування заходів забезпечення позову;
• межі судового контролю у спорах, пов’язаних із мобілізацією та військовим обліком;
• актуальні питання судової практики в податкових, митних спорах і спорах щодо валютного регулювання;
• строки звернення прокурора до суду в інтересах держави та початок їх перебігу;
• практичні виклики після набрання чинності Законом України «Про адміністративну процедуру»;
• межі судового контролю за дискреційними повноваженнями;
• застосування строків звернення до суду у трудових спорах і критерії їх поновлення.