Передача координат місць дислокації українських військ співробітнику фсб рф в умовах активних бойових дій свідчить про спрямованість умислу діяння на шкоду Україні та є завершеним складом державної зради незалежно від того, чи вчинено ураження об’єктів

Передача координат місць дислокації українських військ співробітнику фсб рф в умовах активних бойових дій свідчить про спрямованість умислу діяння на шкоду Україні та є завершеним складом державної зради незалежно від того, чи вчинено надалі конкретні ураження цих об’єктів.

У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 2 ст. 111 КК України, оскільки він добровільно погодився надавати співробітнику фсб рф допомогу в проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання йому інформації щодо місць дислокації підрозділів і військової техніки ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. У касаційній скарзі захисник вважав, що не встановлено форму, вид вини та причинно-наслідковий зв’язок між діями обвинуваченого і шкодою, спричиненою від таких дій суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Верховний Суд, залишаючи без зміни рішення судів попередніх інстанцій, звернув увагу, що інкримінований обвинуваченому за ч. 2 ст. 111 КК України злочин належить до кримінальних правопорушень із формальним складом, об'єктивна сторона якого вичерпується суспільно небезпечним діянням, передбаченим у законі. Визначальною умовою криміналізації цього правопорушення є суспільна небезпечність самого діяння, зазначеного в диспозиції кримінально-правової норми, сам факт вчинення якого заподіює шкоду об’єкту кримінально-правової охорони і є достатньою підставою для притягнення до кримінальної відповідальності в розумінні приписів ч. 1 ст. 2 КК України та ч. 2 ст. 111 цього Кодексу. Законодавча конструкція складу вказаного злочину не вимагає встановлення причинного зв’язку, оскільки самого факту умисного вчинення громадянином України в умовах воєнного стану діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України у формі надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України достатньо для кваліфікації таких дій за ч. 2 ст. 111 КК України.

Як обґрунтовано зазначив апеляційний суд, сам по собі факт добровільної передачі координат місць дислокації українських військ кадровому співробітнику фсб рф в умовах активних бойових дій свідчить про спрямованість діяння на шкоду державі та є завершеним складом державної зради незалежно від того, вчинено надалі конкретні акти ураження цих об’єктів чи ні. Верховний Суд також бере до уваги, що ураження вказаних вище об’єктів у розумінні ст. 67 КК України могло вплинути на призначення покарання та інші кримінально-правові наслідки вчиненого, проте про такі обставини в цій справі не йдеться як про конкретні наслідки вчинених засудженим діянь.

Постанова ККС ВС від 16 липня 2026 року у справі № 334/10515/24 (провадження № 51-732км26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138363152.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.