Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Наявність арбітражного застереження в контракті спортсмена-професіонала сама по собі не позбавляє його права на судовий захист у трудовому спорі. Водночас у разі відкриття провадження у справі про банкрутство футбольного клубу спір про стягнення заборгованості з такого клубу підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
У справі, що переглядалася, позивач працював у спортивному клубі на посаді спортсмена-професіонала. Після дострокового розірвання контракту за згодою сторін він звернувся до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та сплату ЄСВ на загальну суму понад 5 млн грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій закрили провадження у справі, вважаючи, що відповідно до умов контракту спір має вирішуватися органами футбольного правосуддя і Спортивним арбітражним судом у Лозанні (CAS).
КЦС ВС скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та передав справу для розгляду за правилами господарського судочинства, зробивши такі правові висновки.
КЦС ВС зазначив, що укладений між сторонами контракт є формою трудового договору, оскільки містить умови щодо строку його дії, прав та обов’язків сторін, оплати праці й соціальних гарантій, підстав дострокового розірвання, відповідальності сторін і порядку вирішення спорів.
Проаналізувавши умови контракту позивача, норми чинного законодавства України та практику Європейського суду з прав людини, КЦС ВС зазначив, що наявність арбітражного застереження в контракті сама по собі не означає безумовну та остаточну відмову особи від права звертатися за правовим захистом до цивільного суду у трудових спорах. Навіть погодившись на арбітраж, особа зберігає право вимагати дотримання фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду, передбачених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, саме по собі погодження сторонами арбітражного застереження не означає безумовної та остаточної відмови працівника від права на звернення до суду за захистом своїх трудових прав. Особа, яка погодилася на арбітраж, не втрачає фундаментальних гарантій справедливого судового розгляду, передбачених ст. 6 Конвенції.
Водночас КЦС ВС встановив, що стосовно спортивного клубу відкрито провадження у справі про банкрутство.
КЦС ВС звернув увагу, що законодавство про банкрутство передбачає концентрацію майнових спорів щодо боржника в межах справи про банкрутство. Такий підхід спрямований на забезпечення єдиної процедури розгляду вимог до боржника та справедливого задоволення вимог усіх кредиторів.
Отже, саме господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого належить розгляд майнового спору про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати зі спортивного клубу.
Підсумовуючи викладене, КЦС ВС виснував, що арбітражне застереження в контракті спортсмена не є підставою для закриття провадження у трудовому спорі, однак наявність відкритого провадження у справі про банкрутство клубу зумовлює розгляд відповідного майнового спору господарським судом у межах справи про банкрутство.
Постанова Верховного Суду від 22 липня 2026 року у справі № 199/7721/24 (провадження № 61-4310св25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138680981.
з цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua.
_03_03.png)