Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Сам факт запровадження воєнного стану та використання предмета застави для перевезення військових, гуманітарних чи медичних вантажів не є достатньою підставою для внесення змін до договору застави. Для зміни договору в судовому порядку сторона повинна довести одночасну наявність усіх чотирьох умов, передбачених ст. 652 ЦК України щодо істотної зміни обставин. Якщо хоча б одна з них відсутня, підстав для судового втручання в договірні відносини немає.
Такого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
ТОВ звернулося до суду з позовом до АТ про внесення змін до договорів застави транспортних засобів. Позивач просив доповнити договори положенням, яке б забороняло банку звертати стягнення на заставне майно до припинення або скасування воєнного стану, а також до завершення використання транспортних засобів для потреб Збройних Сил України. Свої вимоги товариство обґрунтовувало істотною зміною обставин, посилаючись на те, що транспортні засоби використовуються для перевезення військових, гуманітарних і медичних вантажів, а їх вилучення може негативно вплинути на обороноздатність держави.
Господарський суд позов задовольнив. Північний апеляційний господарський суд це рішення скасував та відмовив у задоволенні позову.
Переглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що ст. 652 ЦК України допускає зміну договору лише за наявності одночасно чотирьох умов: сторони не могли передбачити відповідну зміну обставин під час укладення договору; заінтересована сторона не могла усунути наслідки таких змін; виконання договору істотно порушує баланс майнових інтересів сторін; із суті договору чи звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин покладається саме на цю сторону.
КГС ВС наголосив, що позивач не довів існування всіх зазначених умов. Зокрема, договори застави були укладені як до початку повномасштабної війни, так і вже під час дії воєнного стану, тому військові ризики були відомими та могли бути враховані сторонами. Крім того, позивач не підтвердив, що вжив усіх можливих заходів для виконання своїх зобов'язань, а також не довів фактичного порушення балансу майнових інтересів сторін.
Суд також зазначив, що, добровільно передаючи майно в заставу, заставодавець бере на себе ризик звернення стягнення в разі невиконання забезпеченого зобов'язання. Використання транспортних засобів у господарській діяльності, навіть якщо вона пов'язана із забезпеченням оборонних потреб держави, саме по собі не змінює змісту забезпечувального зобов'язання та не позбавляє кредитора права реалізувати передбачені договором способи захисту своїх прав.
Верховний Суд підтвердив, що воєнний стан та використання заставного майна для оборонних потреб не є автоматичною підставою для зміни договору застави. Судове втручання можливе лише за умови доведення всіх критеріїв істотної зміни обставин, визначених ст. 652 ЦК України.
За результатами розгляду справи КГС ВС залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою в задоволенні позову було відмовлено.
Постанова КГС ВС від 18 червня 2026 року у справі № 910/9462/25 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137498715.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
_03_03.png)