Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Рішення українських судів допомагають отримати компенсацію через Міжнародний реєстр збитків. Про це сказала суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак на регіональному форумі «Від збитків до компенсації: дієві інструменти для релокованих та постраждалих підприємств», організованому Луганською державною адміністрацією.
Ольга Ступак зауважила, що збройна агресія рф проти України розпочалася не 24 лютого 2022 року, а ще в 2014 році з окупації частини території Донецької та Луганської областей і анексії Криму. Суддя зазначила, що саме тоді з’явилися перші позови про відшкодування шкоди, але вони були спрямовані проти держави Україна, а не рф, оскільки громадяни вважали, що держава не забезпечила належної безпеки та збереження їхнього майна.
24 лютого 2022 року стало тригером, який розвернув вектор таких вимог. І левова частка позовів сьогодні скерована вже до держави-агресора. На початку перед судами постала проблема: для розгляду таких справ необхідна згода рф, отримати яку з очевидних причин було неможливо. І вже у квітні 2022 року КЦС ВС вперше сформулював висновок про те, що держава-агресор, яка порушила фундаментальні норми міжнародного права, не може покликатися на юрисдикційний імунітет, щоб позбавити постраждалих доступу до суду. Це рішення, підкреслила доповідачка, відкрило шлях до розгляду національними судами численних справ про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією, у яких відповідачем виступає країна-агресор.
Ольга Ступак звернула увагу на низку процесуальних труднощів, притаманних саме цій категорії спорів. Зазначила, що в них наявний нетиповий відповідач – країна-агресор, яка фактично не бере участі в процесі. Це ускладнює забезпечення змагальності сторін, а також належне повідомлення відповідача про розгляд справи. Національні суди застосовують положення ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і повідомляють про розгляд справ через судовий портал. А в господарських справах позивачі додатково надсилають копії матеріалів і позовних вимог на адресу посольств держави-агресора в третіх країнах через міжнародних поштових операторів.
Також суддя зазначила, що вимоги про відшкодування шкоди, завданої нерухомому майну, підпорядковуються правилам виключної підсудності – справа розглядається господарським судом за місцезнаходженням майна (а якщо об’єктів декілька – за місцезнаходженням найдорожчого з них), тоді як вимоги щодо рухомого майна можуть пред’являтися за місцем заподіяння шкоди.
Окремо доповідачка зупинилася на питанні судового збору. Зазначила, що позивачі у справах за позовами безпосередньо до держави-агресора звільняються від його сплати. Водночас суддя звернула увагу на постанову Касаційного господарського суду у складі ВС від 11 листопада 2025 року у справі № 911/591/25. В ній зроблено висновок, що законодавча норма про звільнення позивача від сплати судового збору стосується лише позивачів у справах за позовами, пред’явленими безпосередньо державі-агресору. Зазначена норма має пряме застосування, її дія не поширюється на справи, у яких відповідачами є господарюючі суб’єкти, навіть якщо вони пов’язані з державою-агресором, замінюють чи доповнюють її.
При цьому Ольга Ступак підкреслила, що найболючішим питанням залишається виконання вже постановлених рішень у відповідній категорії справ. Усі видані в таких справах виконавчі листи об’єднуються у зведене виконавче провадження, яке адмініструє відповідний департамент Міністерства юстиції України. Проте майна держави-агресора на території України недостатньо, щоб задовольнити всі відкриті провадження.
Допомогти з відшкодуванням завданої рф шкоди має Міжнародний реєстр збитків для України. Суддя звернула увагу на те, що обставини, які встановлює національний суд при розгляді справ відповідної категорії, перетинаються з тими, що потрібно довести під час звернення до Міжнародного реєстру збитків. Так, при розгляді справ про відшкодування майнової шкоди суд має встановити такі обставини:
Тобто, по суті, ті обставини, які необхідні для Міжнародного реєстру збитків, так само встановлюються національними судами. Постає питання, чи може Реєстр просто на підставі рішення суду виплатити компенсацію. Відповідь на нього негативна. Реєстр має власний механізм оцінки обставин. Однак рішення національного суду може бути використане як доказ у міжнародному механізмі. Тому, зазначила суддя, якість мотивування та деталізація встановлених судом обставин допомагають позивачам, які вже пройшли національний судовий процес, підтвердити своє право на відшкодування шкоди в межах міжнародного механізму компенсації.
Також Ольга Ступак розглянула питання щодо упущеної вигоди. Зазначила, що вимога про відшкодування упущеної вигоди фігурує практично в кожній другій господарській справі цієї категорії, і навела як приклад справу про стягнення вартості втрачених залізничних напіввагонів і неотриманої орендної плати за них (рішення Господарського суду міста Києва від 5 липня 2023 року у справі № 910/6598/23). Також вона звернула увагу на постанову КГС ВС від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20, в якій суд визначив критерії для розрахунку розміру збитків у вигляді упущеної вигоди та стандарти його доказування (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1228572/).
Доповідачка торкнулася й питання витрат на релокацію та проблему втрачених документів. Вона наголосила, що збитки релокованих підприємств, включно з безпосередніми витратами на переїзд, також оцінюються і входять до розміру шкоди, яку відшкодовують суди.
Найскладнішою проблемою в цій категорії справ суддя визнала ситуації, коли документи про право власності втрачені, а відомостей про відповідне майно немає і в державних реєстрах, особливо щодо об’єктів, інформація про які не вносилася до електронних реєстрів до 1 січня 2013 року. У таких випадках, зазначила доповідачка, дискусія в судовій практиці ведеться навколо того, чи необхідно розглядати ці справи в позовному провадженні, чи достатньо застосування спрощеної процедури, зокрема окремого провадження для встановлення юридично значущих фактів, передбаченого ЦПК України.
Презентація Ольги Ступак – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Spadkyvanna_pid_chas_viiny.pdf.
_03_03.png)