Судді ВС розповіли адвокатам Запорізької області про актуальну практику щодо застосування законодавства під час війни

Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Галина Крет і суддя ВС у Касаційному цивільному суді Євген Синельников виступили з доповідями на XVII Всеукраїнському круглому столі за участю міжнародних експертів «Застосування законодавства під час дії воєнного стану в Україні: актуальні виклики та шляхи їх подолання».

Галина Крет звернула увагу на специфіку перегляду кримінальних проваджень в умовах воєнного стану.

Доповідачка розглянула практику ККС ВС щодо можливості перегляду ухвал слідчих суддів за нововиявленими обставинами. Зазначила, що до недавнього часу судова практика виходила з того, що такий перегляд неможливий. Відповідний висновок було зроблено в  постанові об’єднаної палати ККС ВС від 3 лютого 2020 року у справі № 522/14170/18. Аргументація зводилася до того, що такі ухвали не є остаточними рішеннями у справі й не породжують остаточних кримінально-правових наслідків, а сам інститут перегляду є екстраординарною процедурою. Через це апеляційні суди тривалий час відмовляли у відкритті проваджень за такими скаргами.

Ситуація змінилася після Рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2024 року № 4-р(II)/2024, в якому КСУ констатував, що припис ч. 1 ст. 459 КПК України не містить заборони на перегляд за нововиявленими обставинами будь-яких судових рішень, що набрали законної сили. Водночас КСУ окреслив умови такого перегляду: наявність істотних і переконливих передумов, додержання розумних строків досудового розслідування, а також суперечність чинності ухвали меті кримінального судочинства.

Після цього ОП ККС ВС ухвалила постанову від 24 лютого 2025 року у справі № 991/7253/23, в якій відійшла від свого попереднього висновку та розширила права громадян, проте встановила чіткі межі для уникнення процесуального хаосу. ОП ККС ВС зробила висновок про застосування норм права, відповідно до якого ухвала слідчого судді може бути переглянута слідчим суддею під час досудового розслідування за нововиявленими обставинами, зазначеними в ч. 2 ст. 459 КПК України. Однак це можливо лише у випадках, коли вона безпідставно обмежує конституційні права та свободи людини і її подальша чинність суперечитиме меті здійснення кримінального судочинства, а також якщо вона не втратила законної сили внаслідок спливу строку її дії або внаслідок її виконання та відсутні інші засоби правового захисту цих прав і свобод (апеляційне оскарження, періодичний перегляд, нове звернення тощо).

Стосовно спливу строку дії Галина Крет навела як приклад ухвалу про тримання під вартою, строк дії якої обмежений 60 днями. Вона зазначила, що немає жодної правової потреби переглядати таку ухвалу через пів року за нововиявленими обставинами, якщо її строк уже сплив, а особа тримається під вартою на підставі вже зовсім іншого (нового) судового рішення.

Підсумовуючи, доповідачка зауважила, що коли в особи є інші, ординарні засоби захисту або компенсації свого права, інститут нововиявлених обставин не має застосовуватися. Зокрема, вона пояснила, що в разі відмови слідчого судді зобов'язати прокурора вчинити певну дію особі простіше й ефективніше звернутися з відповідним клопотанням повторно, аніж ініціювати складну екстраординарну процедуру перегляду ухвали за нововиявленими обставинами.

Євген Синельников розповів про пошук балансу між конкуруючими правами та інтересами в цивільних справах, що розглядаються в умовах воєнного стану, на прикладі питання щодо зупинення провадження у справах за участю військовослужбовців.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України надає військовослужбовцям можливість наполягати на зупиненні провадження в цивільній справі з метою надання їм можливості сконцентруватися на виконанні обов’язків, пов’язаних з обороною України, її незалежності й територіальної цілісності, а також забезпечити належний доступ до правосуддя, повноцінну реалізацію процесуальних прав. Утім, ця гарантія може вступати в конкуренцію з правами та інтересами інших осіб, особливо у спорах щодо дітей: про стягнення аліментів, встановлення чи оспорення батьківства, батьківської відповідальності.

Доповідач зазначив, що в постанові від 12 грудня 2025 року у справі № 754/947/22 ВП ВС вказала, що п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є імперативною нормою, однак вона не може застосовуватися всупереч загальним засадам цивільного судочинства, зокрема принципу верховенства права.

Євген Синельников розповів, що 27 травня 2026 року КЦС ВС розглянув справу  № 344/432/24. Батько-військовослужбовець, який тривалий час не виконував обов'язків щодо утримання малолітньої дитини, на стадії апеляційного розгляду справи про стягнення аліментів заявив клопотання про зупинення провадження. Апеляційний суд клопотання задовольнив, застосувавши згадану норму як імперативну. КЦС ВС, збалансувавши права всіх учасників, з урахуванням принципів справедливості й добросовісності, найкращих інтересів дитини, врахувавши те, що батько мав можливість і фактично брав активну участь у розгляді справи (подавав заяви, скарги, клопотання, відправляючи їх з міста, яке знаходиться на Заході України), дійшов висновку, що ця справа, у якій рішенням суду першої інстанції стягнуто з батька аліменти в розмірі ¼ щомісячного заробітку, має бути розглянута судом апеляційної інстанції по суті.

Доповідач зупинився і на справах про оголошення військовослужбовців померлими. Це категорія справ в умовах повномасштабної війни набула значного поширення, але правове регулювання залишається розрахованим на мирний час.

Суддя звернув увагу на постанову від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22. У ній ВП ВС розтлумачила ч. 2 ст. 46 ЦК України і визначила, що початком відліку шестимісячного строку для оголошення особи померлою є дата закінчення активних бойових дій на місці її ймовірної загибелі. Цей підхід був сформований у справі про загибель особи внаслідок ракетного удару по Києву – тобто на підконтрольній Україні території.

Надалі постало питання, чи застосовується той самий підхід щодо окупованих територій або територій, де тривають активні бойові дії, або й щодо територій рф, де проводилися військові операції. Верховний Суд уже в 2026 році ухвалив декілька судових рішень, зокрема у справах № 205/16123/24, 626/897/25, підтвердивши єдиний підхід до початку обрахунку строків за ст. 46 ЦК України, незалежно від статусу території, на якій закінчилися активні бойові дії. Доповідач зазначив, що за наявності достатніх доказів ймовірної загибелі (бойових наказів і розпоряджень, свідчень побратимів, фотознімків з дронів, актів службового розслідування, інших доказів) суд може ухвалити рішення про оголошення особи померлою.

Круглий стіл організували Рада адвокатів та КДКА Запорізької області.