У разі встановлення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, строк давності якого на час ухвалення вироку сплив, суд призначає покарання згідно із загальними засадами, передбаченими ст. 65 КК, і звільняє її від цього покарання

У разі встановлення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, строк давності якого на час ухвалення вироку сплив, суд вироком призначає засудженій особі покарання згідно із загальними засадами, передбаченими ст. 65 КК України, і одночасно звільняє її від цього покарання – ОП ККС ВС

У разі спливу строків давності на стадії апеляційного розгляду апеляційний суд у разі залишення в силі вироку в частині засудження має змінити вирок і звільнити засуджену особу від покарання, визначеного судом першої інстанції.

Таких висновків дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 214/43/19.

У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватою і засудили обвинувачену за ч. 2 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 тис. грн із позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки. Згідно із ч. 5 ст. 74 КК України її звільнено від призначеного покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У касаційній скарзі сторона обвинувачення вважала за необхідне виключити із судових рішень посилання на призначення обвинуваченій покарання і наполягала, що в разі спливу строку давності за інкримінований злочин суд відповідно до статей 49 та 74 КК України має не призначати покарання. 

Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, об’єднана палата ККС ВС вказала, що в ч. 3 ст. 88 КК України законодавець чітко розрізняє засудження «без призначення покарання» і засудження «зі звільненням від покарання», що дає вагомі підстави вважати, що під «звільненням від покарання» закон розуміє саме звільнення від уже призначеної міри покарання. Якби законодавець мав на меті повну відмову від індивідуалізації санкції при застосуванні ст. 49 КК України, він би вжив формулу «без призначення покарання». 

Загальний порядок, вказаний у ч. 8 ст. 284 КПК України, зобов’язує суд у разі визнання особи винуватою, зазначити в резолютивній частині вироку покарання, призначене по кожному з обвинувачень, визнаних судом доведеними, та остаточну міру покарання, обрану судом. Якщо обвинувачений звільняється від відбування покарання, суд зазначає про це в резолютивній частині вироку (п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України). Таким чином, процесуальний порядок звільнення від кримінальної відповідальності на підставі спливу строку давності передбачає призначення покарання за злочин, за який особу засуджено, і одночасне звільнення від його відбування. 

Посилання на постанову ОП ККС ВС від 18 травня 2026 року у справі № 214/43/19 (провадження № 51-1650кмо21) буде невідкладно додане після її оприлюднення в ЄДРСР.