Інституційні виклики та стандарти правосуддя у справах про воєнні злочини: суддя ВС у ККС розповіла про особливості розгляду таких справ

Суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Наталія Марчук узяла участь у презентації аналітичного звіту за результатами IV фази проєкту «Моніторинг судових проваджень та аналіз судових рішень у справах про воєнні злочини (за ст. 438 КК України)». Суддя надала оцінку поточному стану правосуддя в зазначеній категорії справ, окреслила виклики судочинства за процедурою in absentia, а також матеріально-правові стандарти забезпечення ефективності захисту й змагальності сторін.

Наталія Марчук відзначила суттєвий прогрес у розгляді справ про воєнні злочини національними судами. У практиці 2025–2026 років фіксується якісно новий рівень судових рішень порівняно з початком повномасштабного вторгнення. Попри критичний дефіцит кадрів, брак часу та надмірне навантаження українські судді демонструють високу вмотивованість. Завдяки системним освітнім проєктам судді успішно опановують джерела міжнародного гуманітарного права. Це суттєво підвищує загальну якість правосуддя на тлі складної безпекової ситуації.

Найбільш гострим викликом для судів першої інстанції залишається здійснення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого (провадження in absentia). Спікерка зауважила, що окремі суди намагаються застосовувати адаптивні підходи для належного сповіщення обвинувачених, зокрема надсилаючи документи на електронні адреси або використовуючи контакти в соціальних мережах (переважно у справах щодо злочинів проти основ національної безпеки). Проте наразі такі кроки залежать виключно від суб’єктивного розсуду судді та не мають чіткого законодавчого закріплення.

У більшості проваджень суди змушені спиратися на стандартний алгоритм: розміщення оголошень на вебпорталі судової влади та публікацію в урядовій пресі. Суддя висловила сумнів щодо реальної ефективності друку оголошень у газетах, оскільки особи на території держави-агресора чи в окупації їх не читають, тоді як сама процедура є тривалою та фінансово витратною для судової системи. Законодавець має оперативно переглянути логістику сповіщень, виписати чіткі критерії та усунути жорсткі формальні рамки, що дозволить спростити проходження справ у судах. Окремою позитивною практикою є залучення органів прокуратури до оприлюднення повідомлень на їхніх офіційних ресурсах, що мінімізує процедурні затримки.

Суддя висловила підтримку адвокатам, які працюють у провадженнях in absentia через систему безоплатної правничої допомоги. Відсутність зв’язку з клієнтом та неможливість узгодити правову позицію суттєво ускладнюють роботу захисників.

Аналіз практики ККС ВС свідчить про зростання кількості скарг у цих справах. Доводи захисту переважно зводяться до двох тез: неналежне сповіщення обвинуваченого та порушення права на захист через відсутність контакту з клієнтом. Суддя наголосила, що такі доводи свідчать лише про формальну, а не змістовну ефективність захисту.

Ключова роль в організації справедливого процесу належить головуючому судді. Суд має забезпечити реальну, а не ілюзорну змагальність сторін відповідно до стандартів Європейського суду з прав людини, які вимагають сутнісної ефективності захисту. Сторона обвинувачення не може обмежуватися механічним переданням матеріалів справи до суду. Попередній моніторинг показує, що раніше вироки часто містили надмірно громіздкий виклад обставин або взагалі були позбавлені обґрунтування конкретних порушень норм МГП.

Джерелом проблеми часто є обвинувальний акт, у якому відсутній належний матеріально-правовий аспект злочину. Проте суддя не повинен просто копіювати текст слідчого – він має право й обов’язок безпосередньо з’ясовувати у прокурора сутність інкримінованих дій. Якщо процес відбувається без клопотань, заперечень та активного дослідження показань свідків чи потерпілих, він втрачає переконливість і суспільну довіру. Судовий контроль за дотриманням сутнісної змагальності є безальтернативною умовою легітимності вироків у справах про воєнні злочини.

Захід організовано Інститутом прав людини Асоціації правників України, проєктом ЄС «Право-Justice» та Міжнародною асоціацією юристів (IBA).